Опускний колодязь , порожниста циліндрова оболонка (частіше круг в плані), занурювана в грунт. О. до. застосовуються головним чином для пристрою глибоких опор, передавальних тиск на ніжніє, міцніші шари грунту, і будівництва заглиблених в грунт приміщень. Матеріалом для О. до. служить переважно залізобетон (збірний і монолітний). Стіни О. до. роблять вертикальними гладкими або уступчатимі із скосом знизу зсередини, що полегшує занурення його в грунт.
Усередині О. до. у міру його опускання виробляється виїмка грунту екскаваторами, грейферами,гидроельоваторамі і ін. Після досягнення проектної відмітки внутрішня порожнина О. до. заповнюється бетоном повністю або частково (утворюючи днище, що спирається на грунт і ізолююче владнуване усередині О. до. підземне приміщення від проникнення води). Найдоцільніше занурювати О.. до глибини 20—25 м-коду (особливо у водонасичених грунтах). Діаметр О. до. досягає 80 м-коду . Для забезпечення жорсткості у великих О. до. передбачаються перегородки, що розділяють їх внутрішні порожнина на відсіки.
Для опускання О. до. у малозв'язних грунтах і пісках застосовуються віброустановки; у глинистих грунтах можуть використовуватися т.з. тиксотропні сорочки: між навколишнім грунтом і стінкою О. до. нагнітається глинистий розчин, службовець при зануренні мастилом і що набуває згодом міцності, особливо при додаванні в нього цементу.
Недолік О. до. — можливість відхилення його від вертикальної осі при опусканні. В цьому випадку застосовуються однобічний підмив грунту знизу, додаткова прігрузка зверху і ін. міри.
