Оплата праці в колгоспах , соціалістична форма розподілу по праці, особливості якої визначаються кооперативно-колгоспною власністю на засоби виробництва. З початку утворення колгоспів основною мірою трудової участі колгоспників в суспільному виробництві і пайової участі при розподілі доходів був трудодень . Впродовж довгого часу основна частина доходів, що підлягає розподілу по трудоднях, видавалася колгоспникам після закінчення господарського року. У міру зміцнення своєї економіки колгоспи почали (з 1956) видавати в рахунок оплати праці щомісячні грошові аванси, а також натуральні аванси у міру вступу продукції (див. Авансування колгоспників ). Це підвищило матеріальну зацікавленість колгоспників в праці, зближувало О. т. в до. з оплатою на державних підприємствах і створило передумови для впровадження у всіх господарствах (1966) гарантованої оплати праці колгоспників на рівні тарифних ставок відповідних категорій працівників радгоспів. Рекомендації по організації О. т. в до. містяться в постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про підвищення матеріальній зацікавленості колгоспників в розвитку суспільного виробництва» (16 травня 1966). У кожній союзній республіці розроблені свої рекомендації по О. т. в до., які після узгодження з міністерством сільського господарства і Державним комітетом Ради Міністрів СРСР по питаннях праці і заробітної плати затверджені Радами Міністрів республік. Відповідно до них кожен колгосп розробляє і затверджує на загальних зборах колгоспників або уповноважених Положення про оплату праці.
система О. т., що Діє, в до. характеризується поєднанням основної і додаткової оплати. Залежно від рівня розвитку господарства, форми організації праці і ін. умов виробництва колгоспи застосовують відрядну, почасову, акордну, акордно-преміальну, відрядно-преміальну, почасово-преміальну системи оплати праці (див. Заробітна плата ). Питання про вибір системи О. т. в до. вирішує правління колгоспу.
Широкого поширення набула акордно-преміальна система, при якій на початку року або періоду робіт на підставі технологічних карт, норм вироблення і тарифних ставок встановлюють тарифний фонд оплати праці за загальний об'єм робіт або вироблюваної продукції. При розрахунку акордних розцінок за одиницю продукції цей фонд збільшують на 10—25% (у економічно міцних колгоспах інколи більше 25%). Залежно від особливостей виробництва і реалізації розцінки встановлюють: за 1 ц продукції, 100 рублів валової або реалізованої продукції, 100 рублів валового доходу. До закінчення робіт або здобуття продукції праця колгоспників оплачується відрядно (по нормах вироблення) або почасовий (за відпрацьований час) по встановлених тарифних ставках. В кінці року або робочого періоду визначається фактичний акордний заробіток працівників виробничого підрозділу (кількість виробленої продукції умножається на акордну розцінку). Із заробітку, що належить, віднімають суми, виплачені за вироблені роботи; різниця складає доплату за кінцеві результати виробництва
В багатьох колгоспах застосовується відрядно-преміальна система. При цій системі розцінки для остаточного розрахунку за продукцію визначаються діленням надтаріфной частини фонду О. т. в до. на плановий або середній (обчислений за даними попередніх років) об'єм продукції. До здобуття продукції праця колгоспників оплачується по нормах вироблення і тарифних ставках.
почасово-преміальна система застосовується в з.-х.(сільськогосподарський) галузях, що не виробляють продукцію (ремонтні майстерні, різні господарські і транспортні роботи). При цій системі, окрім оплати за відпрацьований час по встановлених тарифних ставках, колгоспниках виплачується премія за своєчасне і якісне виконання робіт.
Колгоспи застосовують також підвищену оплату на збиранні врожаю, доплату за якість механізованих робіт, за кваліфікацію (механізаторам, шоферам і тваринникам), за стаж (механізаторам), доплату на виробництві цукрового буряка, рису, проса, гречки і соняшнику. У рекомендаціях по О. т. в до. союзних республік передбачені певні умови, за виконання яких виробляється додаткова оплата праці. У РРФСР колгоспникам, зайнятим в з.-х.(сільськогосподарський) виробництві, додаткова оплата нараховується: за перевиконання плану або перевищення певного рівня виробництва продукції — 20—30% в рослинництві і 20% в тваринництві від вартості продукції, отриманої понад план або понад встановлений рівень; за скорочення прямих витрат на одиницю продукції або зниження її собівартості в порівнянні з планом (до 25% від отриманій економії в рослинництві і до 40% в тваринництві); багато колгоспів встановлюють додаткову оплату з розрахунку 1% річного заробітку за кожен відсоток перевищення плану або досягнутого рівня.
Оплата праці голів і фахівців колгоспів протягом року виробляється по посадових окладах, встановлених, виходячи з об'ємних показників виробництва (реалізації) продукції, затверджених в кожній республіці (краю, області), і посадових окладів відповідних категорій працівників радгоспів. За виконання і перевиконання річного плану (досягнутого рівня) реалізації або виробництва продукції по господарству або галузі голова і фахівці колгоспів отримують додаткову оплату. Посадові оклади бригадирам, завідуючими фермами і фахівцям бригад і ферм встановлюються відповідно до обсягу виробництва керованого або обслуговуваного підрозділу. Їм також передбачена додаткова оплата праці за збільшення обсягу виробництва і скорочення витрат.
Основне джерело О. т. в до. — валовий прибуток колгоспу. До фонду оплати праці виділяють певну частину грошових надходжень і долю валового збору зерна і ін. з.-х.(сільськогосподарський) продуктів. Співвідношення грошової і натуральної частини фонду в кожному господарстві різне.
Колгоспи за рахунок чистого доходу створюють фонд матеріального заохочення колгоспників, який частково використовується для преміювання за підсумками соціалістичного змагання. Основна частина фонду розподіляється в кінці року між виробничими підрозділами залежно від рівня виконання госпрозрахункових завдань.
Чинники зростання гарантованою О. т. в к.: підвищення продуктивності праці, збільшення виробництва з.-х.(сільськогосподарський) продуктів, вдосконалення системи нормування і тарифікації скорочення непродуктивних витрат, строге дотримання режиму економії.
Літ.: Довідник по оплаті праці в колгоспах, М., 1973; Гарантована оплата праці в колгоспах, М., 1971.
