Образ у філософії, результат і ідеальна форма віддзеркалення об'єкту в свідомості людини, що виникає в умовах суспільно-історичної практики, на основі і у формі знакових систем. На плотському рівні пізнання образами є відчуття, сприйняття і вистави, на рівні логічного мислення — поняття, думки і висновку. О. має своїм об'єктивним джерелом предмети і явища матеріального світу; у цьому сенсі О. вторинний по відношенню до свого оригінала. Матеріальний субстрат О. — відповідні нейрофізіологічні процеси, що протікають в корі головного мозку людини або тварини. Матеріальною формою втілення О. виступають практичні дії, мова, різні знакові моделі. Специфічною формою О. є художній образ .
Своєрідність О. полягає в тому, що він є щось суб'єктивне, ідеальне; він не має самостійного буття поза відношенням до свого матеріального субстрата — мозку і до об'єкту віддзеркалення. О. об'єктивний за своїм змістом в тій мірі, в якій він вірно відображає об'єкт. Але О. об'єкту ніколи не вичерпує всього багатства його властивостей і стосунків: оригінал багатший за свою копію. Одного дня виникнувши, О. набуває відносно самостійного характеру і грає активно-дієву роль в поведінці людини і тварин. Він регулює поведінка, здійснює функції управління діями. Див. Віддзеркалення і літ.(літературний) при цій статті.
