Нітрати целюлози, нітроцелюлоза, азотнокислі складні ефіри целюлоза загальної формули [С би Н 7 О 2 (ВІН) 3-х (Ono 2 ) x ] n , де х може мінятися від 1 до 3; біла волокниста рихла маса, що дуже нагадує целюлозу. Найважливіша характеристика Н. ц. — міра заміщення або вміст азоту, що в значній мірі визначають фізіко-механічні, хімічні і технологічні властивості цього полімеру. Практичне вживання мають наступні основні види Н. ц. (у дужках вказаний вміст азоту): колоксилон (10,7—12,2%), піроксилін № 2 (12,2—12,5%) і піроксилін № 1 (13,0—13,5%); відомий також особливий вигляд Н. ц., відкритий Д. І. Менделєєвим і названий їм піроколлодієм (12,4%). Щільність Н. ц. 1,58—1,65 г/см 2 , середня міра полімеризації колоксилону 150—600 (молярна маса 37 500—150 000), піроксиліну 1000—2000 (молекулярна маса 250 000—500 000). Розчинність Н. ц. залежить від вмісту азоту; розчинником для всіх служить ацетон; Н. ц. нерастворіми у воді і неполярних розчинниках (наприклад, в бензолі, чотирихлористому вуглеці, бензині); вони не стійки до дії кислот і лугів; розбавлені мінеральні кислоти викликають повільний гідроліз, а луги обмилюють і руйнують їх. Н. ц. володіють низькими атмосферо- і термостійкістю. При нагріванні вони починають розкладатися вже при 40—60 °С, причому швидкість розкладання швидко зростає з підвищенням температури. При швидкому нагріванні розпад Н. ц. може закінчитися спалахом і вибухом. Введення в Н. ц. стабілізаторів (дифеніламіну, похідних сечовини) дозволяє підвищити їх стійкість.
Н. ц. отримують нітрацією розпушеної і висушеної целюлози нітруючою сумішшю . Отриманий продукт багато разів промивають водою, розчином соди, знову водою і, якщо необхідно, зневоднюють (наприклад, етиловим спиртом). Товарний продукт зберігають з вмістом 20—40% вод або спирту.
Призначення Н. ц. визначається вмістом в них азоту. Колоксилон застосовують для виробництва целулоїду, пластмас (етролов), в невеликих кількостях для кино- і фотоплівок, для здобуття нітролаку, нітроклєєв і нітроемалей. Піроксилін застосовує для здобуття бездимного пороху, динаміту і ін. вибухових речовин. Основний недолік Н. ц. — горючість, тому вони витісняються ацетатами целюлози і синтетичними полімерами.
Н. ц. — одні з перших полімерних матеріалів, вперше отримані французьким хіміком А. Браконно в 1832.
