Німці (самоназваніє — Deutsche), основне населення ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) (понад 56 млн. чіл.; тут і нижче оцінка на 1972), ГДР(Німецька Демократична Республіка) (17 млн. чіл.) і Західного Берліна (2,1 млн. чіл.). Значні групи Н. живуть також у ряді країн Європи, в СРСР, в США, Канаді, країнах Латинської Америки, в Австралії, Південній Африці і ін. Говорять на німецькій мові . В побуті поряд з літературною мовою користуються діалектами. У матеріальній і духовній культурі Н. також збереглися ряд обласних особливостей, висхідних до далекого минулого; найбільш сильні відмінності між північними і південними Н. Кроме загальної самоназванія, уживаються і обласні назви: баварці, шваби, саксонці і ін. У ГДР(Німецька Демократична Республіка) більшість віруючих — лютерани; у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — лютерани і католики.
В кінці 1-го тис. до н.е.(наша ера) і в перші століття н.е.(наша ера) древні німецькі племена (див. Германці . ) змішувалися з частиною більш древнього населення території Німеччини: на З. і Ю.-З.(південний захід) — з кельтами, на Ю. — з ретамі. Римські завоювання зробили вплив на культурний розвиток прірейнських германців і прискорили розпад у них первіснообщинних стосунків. Етнічну основу Н. склали ті, що склалися до середини 1-го тис. н.е.(наша ера) племінні союзи — франків, саксів, баваров, алеманнов, тюрінгов і ін. Окремі елементи єдності Н. просліджуються вже в 10 ст, з'являються терміни «teutoni», «teutonicus» («тевтони»), «Lingua teodisca» — народна (тевтонський) мова, що свідчать про зародження національної самосвідомості. Про це ж говорить і виділення, у зв'язку з розділом в 843 імперії Каролінгов, Восточно-Франкського держави з переважаючим германоязичним населенням.
До складу німецького народу, що формується, увійшла частина західнослов'янських і прибалтійських племен (прусси і родинні їм литовські племена), землі яких в 10—13 вв.(століття) були захоплені німецькими феодалами. Процес національної консолідації Н. гальмувався тривалою феодальною роздробленістю і економічною роз'єднаністю країни, тривалої до 19 ст Розвиток капіталістичних стосунків зажадав усунення митних, фінансових і ін. перегородок. Об'єднання сталося в 1871 під егідою Пруссії, після чого в основному завершилося формування німецької нації. Індустріалізація і пов'язаний з нею відхід населення в міста сприяли нівелюванню населення в етнографічному відношенні.
В 1949 в результаті освіти на колишній території Німеччини двох держав з протилежними соціальними системами соціально-економічне і культурне розвиток населення цих держав пішов абсолютно різними шляхами. У ГДР(Німецька Демократична Республіка) розвивається соціалістична німецька нація. Див. також статті Німеччина, Німецька Демократична Республіка, Федеральна Республіка Німеччини,Берлін, Берлін Західний .
Літ.: Енгельс Ф., До історії древніх германців, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 19; його ж, Франкський період, там же; його ж, Селянська війна в Германії, там же, т. 7; його ж, Революція і контрреволюція в Германії, там же, т. 8; Народи Зарубіжної Європи, т. 1, М., 1964 (літ.); Колесніцкий Н. Ф., Про етнічний і державний розвиток середньовічної Німеччини, в збірці: Середні століття, ст 23, М., 1963; Зейдевіц М., Німеччина між Одером і Рейном, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1960; Аксен Р., Про розвиток соціалістичної нації в ГДР(Німецька Демократична Республіка), «Комуніст», 1973 № 18; Hugelmann До. G., Nationalstaat und Nationalitötenrecht imdeutschen Mittelalter, Bd 1 — Stömme, Nation und Nationalstaat im deutschen Mittelalter [Würzburg, 1955].
