Ненапади принцип, один з провідних принципів сучасного міжнародного права. Означає недопустимість розв'язування війни або іншого вживання озброєних сил однією державою проти якого б то не було іншої держави, по яких би то не було міркуваннях економічного або політичного характеру. Дотримуючись Н. п., держава тим самим практично проводить політику мирного співіснування .
Н. п. — один з основних принципів Статуту ООН(Організація Об'єднаних Націй): ст. 2 зобов'язав всіх членів. ООН(Організація Об'єднаних Націй) стримуватися в їх міжнародних відносинах від загрози силоміць або її вживання як проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави, так і яким-небудь іншим чином, несумісним з цілями ООН(Організація Об'єднаних Націй).
Н. п. має величезне значення в міжнародних відносинах. Багато держав не лише заявляють про його визнання, але прагнуть укладати спеціальні договори з ін. державами для того, щоб підкреслити міжнародно-правову силу Н. п. Укладаючи такі договори, обидві сторони зобов'язалися утримуватися від нападу: один на одного ні окремо, ні спільно з ін. країнами. Радянський Союз також практикує укладення двосторонніх договорів, в яких спеціально підтверджуються Н. п. і витікаючі з цього зобов'язання країн.
Н. п. фіксувався і у ряді багатобічних договорів (наприклад, в Пакті Бріана — Келлога 1928, до якого приєднався СРСР, в Сааведра Ламаса пакті 1933, в Саадабадськом пакті 1937, ув'язненому Туреччиною, Іраном Іраком і Афганістаном). Всі ці договори зіграли важливу роль у формуванні Н. п., згодом закріпленого в Статуті ООН(Організація Об'єднаних Націй).
