Нестяжателі, противники церковного землеволодіння в Росії в кінці 15 — початку 16 вв.(століття) Широка незадоволеність церквою, зокрема «здобувається» нею земель і ін. багатств, змусили деяких представників духівництва шукати дороги відновлення авторитету церкви, що похитнув. На чолі них став Нил Сорський, що виступив з проповіддю аскетизму. У 1503, коли Іван III Васильович на церковному соборі поставило питання про секуляризацію церковних земель, Нил Сорський і його сподвижники підтримали цю пропозицію. Проте войовничі церковники — іосифляне — відстояли право церкви на земляну і ін. власність. Великокняжа влада пішла на компроміс з церквою, зберігши її землі і отримавши за це підтримку в боротьбі з великими світськими феодалами. Після смерті Нила Сорського ідея секуляризації монастирських земель була детально обгрунтована Вассианом Патрікєєвим. Полеміка з іосифлянамі завершилася засудженням Н. на церковному соборі 1531. Ідеї Н. інколи використовувалися феодальною опозицією. До середини 16 ст релігійно-політична боротьба іосифлян і Н. ослабіла. У творах ряду публіцистів, що обгрунтовували ідею союзу світської і духовної влади (Сильвестр і ін.), з'явилося поєднання елементів некористолюбства і іосифлянства. Ідеї Н. зробили вплив на формування переконань Феодосія Косого, Артемія і ін. єретиків середини 16 ст
Літ.: Зимін А. А., І. С. Пересветов і його сучасники, М., 1958; Лурье Я. С., Ідеологічна боротьба в російській публіцистиці кінця XV — почала XVI вв.(століття), М. — Л., 1960; Казакова Н. А., Нариси по історії російської суспільної думки. Перша третина XVI ст, Л., 1970.
