Неприєднання принцип, основа зовнішньополітичного курсу держави в мирний час, що передбачає відмову від участі у військових блоках, а також недопустимість надання своїй території під військові бази іноземних держав. У політичній і міжнародно-правовій літературі Н. п. називають також політикою позитивного нейтралітету або нейтралізмом. У міжнародній політиці Н. п. як значне явище отримав розвиток лише після 2-ої світової війни 1939—1945. Цьому сприяло утворення великого числа нових незалежних держав, багато з яких після проголошення політичної незалежності вибрали як основу державної зовнішньої політики Н. п. Правовою основою Н. п. зазвичай є відповідна однобічна декларація держави. Неприєднання держави, що вибрали політику, часто називаються неприєднаними країнами. До їх числа відноситься велика група країн Азії, Африки, Латинської Америки, низка країн Європи. Їх політичні цілі були викладені на ряду конференцій неприєднаних країн: забезпечення світу у всьому світі, боротьба проти колоніалізму, неоколоніалізму і расизму, міжнародна співпраця всіх держав на базі рівності і взаємної вигоди. З 1961 проводяться конференції неприєднаних країн . В 4-ій (Алжірською) конференції глав держав і урядів неприєднаних країн (1973) взяли участь представники 80 держав, а також делегації національно-визвольного руху.
