Насиреддін Туси Абу Джафар Мухаммед ібн Мухаммед ібн Хасан Абу Бакр (18.2.1201, Тує, — 25.6.1274, Багдад), учений-енциклопедист і державний діяч. Спочатку служив в ісмаїлітов Аламута, а з 1256 — в монгольського ільхана Хулагу, став його особистим радником і секретарем. Керував будівництвом Марагинськой обсерваторії . Трактат Н. Т. про державні фінанси містить детальний матеріал про податкову систему в державі Хулагуїдов . Н. Т. також автор глави про узяття Багдада монголами у вигадуванні персидського історика Джувейні. Написав широко відому на Сході працю «Насирова етика». Філософські переконання формувалися під впливом Бахманяра . Велику цінність представляють його «Коментарі до філософії і логіки Ібн Сини» (Авіценни), де Н. Т. спростовує погляди ідейних противників Ібн Сини. Теорії поезії присвячена 10-я глава його книги за логікою «Асас аль-іктібас» і праця «Мійар аль-аш''ар». Під керівництвом Н. Т. був складений астрономічний каталог «Зідж Ельхані» (див. Зідж ). Автор робіт по математиці; у їх числі «Трактат, що зціляє сумнів з приводу паралельних ліній» і «Виклад Евкліда», де постулат про паралельних пов'язаний з питанням про суму кутів трикутника, «Трактат про повний четирехстороннике», де викладена плоска і сферична тригонометрія як самостійна дисципліна.
Літ.: Меммедбеjлі М., Несиреддін Туси, Баки, 1957; Модарреси Разавu, Ахвал на асаре хаджі Насиреддіне Туси, Тегеран, 1334 с. р. х. (1955); Browne E. G., A literary history of Persia, v. 2—3, Camb., 1956; Юшкевіч А. П., Історія математики в середні віки, М., 1961.
