Наддомінування, наддомінантність (генетична), краща пристосованість і вища селективна цінність (добірна перевага) гетерозигот від моногібридного схрещування (наприклад, Аа) в порівнянні з обома типами гомозигот (АА і аа) (див. також Домінантність, Рецесивність ) . С. можна визначити також як гетерозис, що виникає при моногібридному схрещуванні. Найбільш відомий приклад С. — взаємини між нормальним (S) і мутантом (s) аллелямі гена, контролюючого структуру гемоглобіну у людини. Люди, гомозиготні по мутантом аллелі (ss), страждають на важке захворювання крові — серповидноклітинною анемією, від якого вони гинуть зазвичай в дитячому віці (еритроцити хворого мають серповидну форму і містять гемоглобін, структура якого трохи змінена в результаті мутації). Проте в тропічній Африці і інших районах, де поширена малярія, в популяціях людини постійно присутні всі три генотипу — SS, Ss і ss (20—40% населення гетерозиготи — Ss). Виявилось, що збереження в популяціях людини летальною (смертельною) аллелі (s) обумовлено тим, що гетерозиготи (Ss) стійкіші до малярії, чим гомозиготи по нормальному гену (SS), і, отже, володіють добірною перевагою. Приклади С. багаточисельні як в тварині, так і на рослинному світі. С. — один з чинників, сприяючих підтримці збалансованого генетичного поліморфізму в популяціях, тобто співіснування протягом багатьох поколінь і в сповна певних співвідношеннях всіх трьох можливих генотипів.
Літ.: Майр Е., Популяції, види і еволюція, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1974; Рокицкий П. Ф., Введення в статистичну генетику, Мінськ, 1974.
