Міське і сільське населення, дві категорії населення, мешкання, що розрізняються по місцю: у містах і ін. міських поселеннях і в сільських місцевостях. Співвідношення Р. і с. н. показує міру урбанізації країн і районів, проте критерії для віднесення населених пунктів до міських або сільських в різних країнах неоднакові (див. Міські поселення ). У 1969 міське населення склало ок. 33% всього населення світу (у Європі 59%, Азії 21%, Африці 16%, Північній і Центральній Америці 62%, Південній Америці 49%). У деяких країнах 75—80% населення відноситься до міського (Великобританія, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Австралія і ін.); у США — 73% (1968).
В СРСР доля міського населення в ході індустріалізації країни піднялася з 18% в 1926 до 56% до початку 1970 (міське населення 136 млн. чоловік, сільське — 105,7 млн.). Різке переважання міського населення характерне для основних промислових районів країни (наприклад, в Московської області з Москвою 86%, Донецькою 87%, Ворошиловградською 83%, Кемеровською 82%, Свердловською 81%, Челябінською 78%) і деяких районів нового промислового освоєння природних ресурсів (у області Мурманська 89%, Магаданською 75%, Камчатською 76%). Доля сільського населення висока головним чином в республіках і областях з широким розвитком трудомістких галузей сільського господарства (Узбецька РСР 36%, Таджицька — 37%, Молдавська — 32%). У Радянському Союзі поставлена і успішно виконується в процесі комуністичного будівництва завдання всемірного зближення культурно-побутових умов життя міського і сільського населення.
