Міські поселення, населені місця, що володіють певною людністю і виконуючі переважно промислові, транспортні, культурні і адміністративно-політичні функції. Доля населення, що проживає в Р. п., — найважливіший показник урбанізації (зазвичай і індустріалізації) країни або району. У ряді країн критерієм віднесення населеного місця до Р. п. є лише людність або адміністративна роль.
Класифікація Р. п. виходить з їх людності (зазвичай виділяють категорії до 10 тис. жителів, 10—20 тис. жителів, 20—50 тис. жителів — ці три класи складають малі міста; 50—100 тис. жителів — середні; 100—300 тис. жителів і 300 тис. — 1 млн. жителів — великі міста), а також характеру їх народногосподарських і соціальних функцій (див. Місто ). У СРСР Р. п. підрозділяються на міста і селища міського типа (робочі селища). До Р. п. відносять, в законодавчому порядку, населені пункти з врахуванням їх функцій за наступними показниками людності: для привласнення прав міста (РРФСР) — 12 тис. жителів, селища міського типа — 3 тис. жителів (за умови, що не менше 85% населення — робітники і службовці і члени їх сімей); у інших союзних республіках критерії декілька інші, але близькі за показниками людності.
