Міокардіодистрофія (від міо..., кардіо... і дистрофія ) , кардіоміопатія (даний термін незрідка застосовують для позначення ширшої групи захворювань м'яза серця), незапальні поразки сердечного м'яза (міокарду), в основі яких лежить порушення в їй обміну речовин. М. може бути викликана порушеннями живлення (аліментарна дистрофія, авітамінози і ін.), розладами білкового обміну при печінковій, нирковій недостатності, подагрі і ін., порушеннями вуглеводного (при діабеті цукровому ) і електролітного обмінів, ендокринними порушеннями, наприклад при тиреотоксикозі, кисневим голодуванням при порушенні коронарного кровообігу, недокрів'ї, гірській хворобі і т. д., перенапруженням сердечного м'яза, екзогенними інтоксикаціями (наприклад, окислом вуглецю, при алкоголізмі і ін.). У початковому періоді М. суб'єктивні симптоми часто відсутні; можливі задишка, неприємні відчуття в серці. М. виявляється глухістю тонів, шумом систоли, екстрасистолією (рідше — іншими формами аритмії ), змінами електрокардіограми. Виражена М. знижує скоротливу силу міокарду і може стати причиною сердечної недостатності. Зміни при М. зазвичай обратіми і проходят при ліквідації основного захворювання, що викликало М.
Лікування основного захворювання і засоби, поліпшуючі обмінні процеси в сердечному м'язі.
Літ.: Кедрів А. А., Хвороби м'яза серця, Л., 1963.
