Міжнародні державно-монополістичні об'єднання
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Міжнародні державно-монополістичні об'єднання

Міжнародні державно-монополістичні об'єднання , об'єднання міжнародних монополій, створені на базі міждержавних угод. М. г.-м. о. виникли після 2-ої світової війни 1939—45 і є новою формою економічного розділу світу між найбільшими монополіями. Першим таким об'єднанням з'явилося Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЕОУС). Воно було утворене в 1951 шістьма країнами: ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами і Люксембургом. Це означало ліквідацію митних зборів для товарів вугільної і металургійної промисловості між шістьма країнами і створення для цих товарів спільного ринку. Тими ж країнами було прийнято рішення про організацію Європейського економічного співтовариства (ЄЕС, «Спільного ринку»); договір про установу ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) підписаний в 1957 і набрав чинності з 1 січня 1958. Одночасно був підписаний договір про установу Евратома — Європейського співтовариства по атомній енергії .

  Процес інтеграції країн Західної Європи веде до утворення нового потужного економічного об'єднання, що володіє рядом істот, переваг перед конкурентами. На капіталістичному світі йому протистоять два інших центру світового капіталізму: США і Японія. Між цими трьома центрами загострюється економічна і політична конкурентна боротьба. Таким чином, виникнення і розвиток М. г.-м. о. з'явилося причиною породження нових форм міжімперіалістичних протиріч. Утворення М. г.-м. о. дало потужний поштовх частномонополістічеськой інтеграції. Вже через 5 років після створення ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) було зареєстровано більше 40 тисяч картельних угод між монополіями країн «Спільного ринку». Монополії кожної країни шукає підтримка в свого уряду, що викликає посилення втручання держави в економіку. Процес злиття крупних компаній у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) і Франції, що відбувався після організації «Загального ринку», є результатом конкурентної боротьби французьких і західнонімецьких монополій. За перших 5 років існування ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) сталося 433 злиття крупних компаній у Франції, 189 — у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), 378 — в Італії і країнах Бенілюксу. На зміну старим формам прийшли нові способи відвойовування у конкурентів ринків збуту, джерел сировини, робочої сили шляхом концентрації і централізації капіталу і нарощування таким образом економічної сили, що дозволяє широко використовувати досягнення науки і знижувати витрати виробництва. Все це полегшує поглинання крупними монополіями не лише дрібних і середніх, але і крупних компаній. З'єднання в М. г.-м. о. два що перечать один одному початків концентрації і конкуренції протиставляє інтереси найбільших монополій інтересам дрібних і середніх підприємців, породжує гострі протиріччя між ними.

 

  Літ.: Ленін Ст І., Критичні замітки з національного питання, Повне зібрання творів, 5 видавництво, т. 24; його ж, Про гасло Сполучених Штатів Європи, там же, т. 26; його ж, Імперіалізм, як вища стадія капіталізму, там же, т. 27; Документи Міжнародної Наради комуністичних і робочих партій, Москва, 5—17 червня 1969 р., М., 1969, с. 3—45; «Спільний ринок» і робочий клас, М., 1960; Чумаків М. П., фінансово-валютні протиріччя «Спільного ринку», М., 1967; Проблеми сучасного імперіалізму, М., 1968, гл.(глав) 4.

  Р. П. Солюс.