Мідні руди , природні мінеральні утворення, вміст міді в яких досить для економічно доцільного видобутку цього металу. З 170 відомих медьсодержащих мінералів 17 використовуються в промислових масштабах: мідь самородная Cu; борніт (строката мідна руда) Cu 5 Fes 4 ; халькопіріт (мідний колчедан) Cufes 2 ; халькозін (мідний блиск) Cu 2 S; ковелін CUS; бурноніт Cupbsbs 3 ; бляклі руди : тетраедріт Cu 12 Sb 4 S 13 і теннантит Cu 12 As 4 S 13 ; енаргит Cu 3 Ass 4 ; куприт Cu 2 O; теноріт CUO; малахіт Cu 2 [Co 3 ](ВІН) 2 ; азурит Cu 3 [Co 3 ](ВІН) 2 ; хризокола Cusio 3 ×nH 2 O; брошантіт Cu 4 [So 4 ](ВІН) 6 ; халкантит Cuso 4 ×5H 2 O; атакаміт Cucl 2 ×3Сu(ВІН) 2 .
Залежно від мінерального складу, великої зерен мінералів, характеру взаємного їх проростання і інших чинників виділяється декілька технологічних сортів М. р., які по хімічному складу і наявності в них сульфідів, оксидів, карбонатів і сульфатів міді підрозділяються на наступних природних типів: сульфідні, окислені і змішані. Головне значення мають сульфідні руди, що дають 90 % світового виробництва міді.
М. р., як правило, є комплексними: поряд з нерудними мінералами (кварцем, серицитом, баритом і іншими) в них міститься пірит, часто пірротін, сульфіди цинку, свинцю, нікелю, кобальту, молібдену, сурми і т. д., а також домішки розсіяних елементів: Cd, Se, Te, Ga, Tl, Ge, In, Re та інші. Вказані супутні компоненти (у тому числі і S в сульфідах) є значною цінністю (до 50 % вартості міді, витягуваної з М. р.).
По особливостях текстур виділяються руди масивна (зазвичай багаті) з вмістом мідь вище 3 %, придатні для безпосередньої металургійної плавки (при непромисловому вмісті інших металів), і прожілково-вкраплені (рядовиє 1—2 % і бідні 0,4—1,0 %), такі, що піддаються зазвичай збагаченню методом колективної або селективної флотації незрідка з попереднім вживанням важких суспензій. Все ширше використовується гідрометалургійний спосіб переробки бідних, особливо окислених, руд із застосуванням різних екстрагуючих реагентів.
За умовами освіти, морфологією рудних тіл і речовин, складу виділяється декілька промислових типів М. р. (див. таблицю).
Найголовніші типи мідних руд
Промишлен- ниє типи руд
Генезис месторож- деній
Основні форми рудних тіл
Середній вміст міді в мідних рудах, що добуваються %
Супутні компоненти
головні
второстепен- ниє
Прожілково- вкраплені (медно-пор- фіровиє і
медно-моліб- деновиє)
Плутоно- генні ги- дротерма- льниє
(кварцево- го параге- незіса)
Штокверки і рудні стовпи
0,3—2,0
S, Мо, Au
Ag, Re, розсіяні елементи
Мідисті піщаники і сланці
Осадові або телете- рмальниє
поклади Пластів
1,5—6,0
Pb,au,s
Zn,co,re, розсіяні елементи
Медноколче- дані
Вулкано-
генно-мета- соматічес- кие і вул-
каногенно- осадові
Лінзообраз- ниє і гнез- дообразниє поклади
1,5—8,0
S,zn,au,баріт
Ag і розсіяні елементи
Медно-нике- ліві (суль- фідниє)
Ліквацио- нниє
поклади Пластів, лі- нзи і секу- щие жили масивних
Пріконтак- товиє, плас- товиє і се- кущие зале- жі, лінзи і гнізда
2—3 і вище
Au, Мо, Co, Fe, S
Ag, розсіяні елементи
Інші типи руд (медно- ванадієві, медно- кобальтові, медно- вісмутові, медно- залізні, медно- золоті та інші)
Ендоген- ниє (раз- лічного генезису)
Разнообра- ниє форми (частіше за жилу, зони, плас- тообразниє)
0,5—2
V, Co, W, Мо, Sn, Au, S та інші
Ag, рідкі і розсіяні елементи
Перше місце по запасах і видобутку міді (понад 60 % розвіданих запасів і 40 % світового видобутку без соціалістичних країн) займають прожілково-вкраплені руди. Вони широко поширені в багатьох країнах: у СРСР (Коунрад, Алмалик, Каджаран), Болгарії, Угорщині, Чилі (Чукикамата і ін.), США (Бінгем і ін.), Канаді (Валлі-Коппер) і інших. Другим крупним джерелом для здобуття міді є мідисті піщаники і сланці, що містять в собі близько 30 % світових розвіданих запасів і 20 % світового видобутку металу (без соціалістичних країн). Найбільші родовища цього типа розташовані в СРСР (Джезказган, Удокан), в Замбії і Заїрі (див. Міденосний пояс Центральної Африки). Важливу роль грають медноколчеданниє руди (понад 5 % розвіданих запасів міді світу без социалістіч. країн). Такі родовища є в СРСР (Урал), в Іспанії (Ріо-Тінто), в Югославії (Бор), Туреччині (Ергані-Маден) і інших країнах. Мідно-нікелеві родовища (10 % розвіданих запасів міді без соціалістичних країн) розробляються головним чином для здобуття нікелю (у СРСР — Норільськая і Кольська групи родовищ; за кордоном: у Канаді — Садбері, в США — Аляска, Стіллуотер). Медьсодержащие поліметаллічеськие (свинцево-цинково-мідні) руди широко поширені у всьому світі. Скарнові мідні руди, генетично пов'язані з помірно кислими гранітоїдамі, жильні і інші типи родовищ в загальному балансі запасів і світового видобутку міді мають другорядне значення. Основними виробниками міді на капіталістичному світі є (на початок 1973; виробництво міді в концентраті, в тисячах т ): США (1490), Замбія (717), Чилі (716), Канада(708) і Заїр (428), загальна частка яких в світовому виробництві цього металу (без соціалістичних країн) складає більше 81 %. Див. також Мідь .
Літ.: Смирнов Ст І., Геологія корисних копалини, 2 видавництва, М., 1969; Інструкція по застосуванню класифікації запасів до родовищ мідних руд, М., 1961; Мінеральні ресурси промислово розвинених капіталістичних країн, що розвиваються, М., 1973.
