Халькозін
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Халькозін

Халькозін (від греч.(грецький) chalkós — мідь), мідний блиск, мінерал класу сульфідів, Cu 2 S. Звичайна домішка Ag, рідше Fe, З, Ni, As. Інколи у складі Х. спостерігається значний дефіцит міді. Відомо три поліморфні модифікації Х. Наїболєє поширена ромбічна модифікація, яка при температурі 103°c переходить в гексагональну; вище 425°c гексагональний Х. переходить в кубічний. У основі структури ромбічного і гексагонального Х. лежить щільна гексагональна упаковка атомів сірки. Атоми міді лежать в плоскості щільноупакованих «сірчаних» шарів, займаючи трикутні порожнечі. Зустрічається у вигляді тонкозернистих агрегатів або вкрапленников в рудах і породах. Кристали рідкі, части шестигранні двійникові зростки. Колір свинцево-сірий. Блиск металевий. Непрозорий. Крихкий. Твердість за мінералогічною шкалою 2,5—3; щільність 5780 кг/м 3 . Електропровідний. Входить до складу мідних руд . Найбільш коштовні промислові скупчення пов'язані із зонами окислення мідних родовищ, де Х. супроводиться борнітом, халькопірітом і ін. сульфідами (родовища Бісбі і Бьютт в США, Браден і Чукикамата в Чилі, Цумеб в Південно-західній Африці, Джезказган в СРСР); відомі промислові концентрації Х. у мідистих піщаниках і сланцях . При окисленні на земній поверхні за рахунок Х. утворюються куприт, малахіт, азурит, самородная мідь і ін. мінерали міді.

  Літ.: Мінерали. Довідник, т. 1, М., 1960; Рамдор П., Рудні мінерали і їх зрощення, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1962; Yund R. А., Kullerud G., Thermal stability of assemblages in the Cu—fe—s system, «Journal of Petrology», 1966, v. 7 № 3.

  Ю. До. Горобців.