Міграція елементів, переміщення і перерозподіл хімічних елементів в земній корі і на її поверхні. Термін введений А. Е. Ферсманом в 1923. М. е. може відбуватися в рідкій фазі (у розплавах, в гидротермальних розчинах, в підземних і поверхневих водах), в газоподібній фазі (з вулканічними газами і фумароламі, газами мінеральних джерел, нафтових родовищ і органічних сполук, що розкладаються) і в твердій фазі (в результаті дифузії і перекристалізації). Перенесення в твердому вигляді йде головним чином механічно (осипи, водні потоки, пил і т.д.). У водних розчинах елементи переміщаються у вигляді іонів, молекул і колоїдних часток, в газах — у формі молекул і аерозолів. Міграційна здатність в різних елементів різна; вона залежить від природи хімічних сполук і физико-хімічних умов, в яких мігрують елементи. В результаті М. е. відбувається винесення і розсіяння (див. Розсіяні елементи ) одних і накопичення інших хімічних елементів, часто з утворенням промислових родовищ. Інтенсивна М. е. спостерігається при процесах метасоматізма, хімічній диференціації в морських водоймищах і т.д. У М. е., що відбувається під впливом зовнішніх процесів, велику роль грають біогеохімічні процеси. На закономірностях М. е. грунтуються методи геохімічних пошуків корисних копалини.
Літ.: Вернадський Ст І., Нариси геохімії, 4 видавництва, М. — Л., 1934; Ферсман А. Е., Геохімія, т. 2 [Л.] 1934; Мейсон Би., Основи геохімії, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1970; Щербина Ст Ст, Основи геохімії, М., 1972.
