Геохімічні пошуки корисних копалини, методи, засновані на дослідженні закономірностей розподілу хімічних елементів в літосфері, гідросфері, атмосфері і біосфері з метою виявлення родовищ корисних копалини. Відповідно характеру речовини, досліджуваному в геологопоїськових цілях, розрізняють літохимічеськие, гидрохимічеськие, атмохимічеськие (газові) і біогеохімічні методи.
Місцеве середнє вміст хімічних елементів в гірських породах, грунтах, природних водах, в приземній атмосфері і рослинах у видаленні від родовищ характеризує т.з. геохімічний фон ( С ф ), близький до цифрам кларків елементів. Поблизу покладів корисних копалини вмісту хімічних елементів закономірно змінюються, утворюючи геохімічні аномалії — ознаки можливого знаходження промислових родовищ. Цими аномаліями є первинні і вторинні ореоли і потоки розсіяння речовини корисної копалини (див. Ореоли розсіяння ), що виникають в процесі утворення родовищ або в результаті подальшої міграції хімічних елементів. Геохімічні ореоли родовищ значно перевищують розміри покладів і незрідка приурочені до покриваючих порід, тобто розташовані поблизу поверхні, що полегшує їх виявлення і в сприятливих умовах визначає високу ефективність Р. п. На відміну від промислового вмісту корисних компонентів в покладах, вміст тих же хімічних елементів в аномаліях часто лише нікчемно відрізняється від місцевого фону, що вимагає для їх виявлення високочутливих методів. Наприклад, при Р. п. родовищ ртуті аналіз гірських порід ведеться з чутливістю 1·10 —8 % Hg, золото 1·10 —8 % Au, що відповідно в 10 млн. і в 3 тис. разів менше промислового вмісту цих металів. Критерієм для виділення аномалій служить вміст хімічного елементу, залежний від нормального або логнормального закону розподілу фонового вмісту.
Р. п. проводяться систематичним визначенням вмісту хімічних елементів в межах досліджуваного району шляхом відбору проб по певній пошуковій сітці для подальшого аналізу їх складу. У пробах визначають вміст хімічних елементів шуканої корисної копалини — основних коштовних компонентів покладу або їх супутників. Прогресивніші Р. п., що не вимагають відбору проб (повітряні і автомобільні методи) з безперервним автоматичним записом, або пішохідні з відліком свідчень приладів в точках спостережень. Такі прилади доки створені для визначення вмісту обмеженого числа хімічних елементів (наприклад, радіометри, беріллометри).
найширше проводяться Р. п. рудних родовищ, найважливіше значення серед них має літохимічеськая зйомка, яка заснована на масовому випробуванні гірських порід і продуктів їх вивітрювання. За допомогою цього методу відкрито багато родовищ кольорових, рідких металів і золота, у тому числі що знаходяться в прихованому заляганні і недоступні для виявлення звичайними геологічними методами. Гидрохимічеський метод заснований на дослідженні складу природних поверхневих і підземних вод шляхом здобуття сухого залишку, соосажденія або екстракції рудних елементів з подальшим спектральним або хімічним аналізом. При пошуках сульфідних родовищ індикаторами зруденіння можуть служити знижені значення ph і високий вміст у водах сульфату-іона (So 4 »). Р. п. родовищ нафти і газу засновані на визначення вмісту вуглеводневих газів в грунтовому повітрі або в пробах гірських порід (див. Газова зйомка, Газовий каротаж ). Біогеохімічний метод заснований на дослідженні хімічного складу рослин, зазвичай шляхом їх попереднього озолення і подальшого спектрального аналізу. Вживання гидро- і біогеохімічних методів доцільне в умовах, несприятливих для проведення літохимічеських пошуків.
В результаті Р. п. складаються карти і графіки вмісту елементів-індикаторів корисних копалини, по яких з врахуванням геологічних і ін. даних проводиться інтерпретація виявлених геохімічних аномалій; серед них, як правило, лише небагато відповідають промисловим родовищам. Тому оцінка геохімічних аномалій вимагає ретельного аналізу умов розсіяння і концентрації хімічних елементів на основі теоретичних законів геохімії . Зростаючого значення при обробці результатів Р. п. набувають математичні методи з використанням ЦВМ(цифрова обчислювальна машина). Ефективність Р. п. забезпечується їх спільним проведенням з геологічними і геофизичними дослідженнями, у поєднанні з проходкою гірських вироблень і бурових свердловин.
Теоретичні основи Р. п. були закладені у працях Ст І. Вернадського ; вперше ці методи отримали вживання в СРСР (Н. І. Сафронов, А. П. Соловов, Ст А. Соколів).
Літ.: Вернадський Ст І., Ізбр. соч.(вигадування), т. 1, М., 1954; Інструкція по геохімічних методах пошуків рудних родовищ, М., 1965: Сафронов Н. І., Основи геохімічних методів пошуків рудних родовищ, Л., 1967.
