Газовий каротаж
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Газовий каротаж

Газовий каротаж, метод виявлення нафтових і газових покладів шляхом систематичного визначення газоподібних і легких рідких вуглеводнів в буровому розчині, рідше в керні .

  При тому, що пробурює свердловин через нафтогазоносний пласт вуглеводні потрапляють в буровий розчин, який і виносить їх на поверхню. Виробляється епізодична або безперервна дегазація бурового розчину, а отриманий газ аналізується. Результати аналізів наносяться на діаграми, що показують зміни складу і вмісту вуглеводнів по розрізу свердловини. По цих діаграмах визначається глибина знаходження нафтоносного або газоносного пласта.

  Для проведення робіт застосовуються газокаротажні станції — автомашини, в яких розташовуються різні прилади, що дозволяють стежити за глибиною забою свердловини, швидкістю її проходки і циркуляцією бурового розчину, аналізувати газ, що поступає з дегазатора, визначати присутність нафти в буровому розчині і ін. Результати аналізів газу автоматично реєструються за допомогою самописця. Враховуючи швидкість проходки свердловини і її глибину, вносяться поправки, що дозволяють точніше визначити місце розташування покладів нафти і газу по розрізу свердловини.

  Р. до. проводиться також і при зупинці буріння свердловини. Буровий розчин стоїть деякий час в свердловині і збагачується вуглеводнями на тих ділянках розчину, які знаходяться проти нафтоносних і газоносних пластів. Потім починається звичайна циркуляція бурового розчину (як при бурінні свердловини) і проводиться Р. до., що дозволяє визначити інтервали розчину, збагачені вуглеводнями. Вводячи поправки, що враховують глибину свердловини і швидкість циркуляції бурового розчину, визначають місце розташування нафтових і газових покладів по розрізу свердловини.

  Проводиться також Р. до. по кернах, які піддаються дегазації, а газ, що витягує, аналізується. Результати аналізів дозволяють робити виводи про місце розташування нафтогазоносних пластів. Метод Р. до. використовується також для вивчення газоносності вугільних пластів. У перспективі передбачається спільне вживання Р. до. з електрокаротажем.

  Р. до. вперше був розроблений в СРСР (1933).

  Літ.: Соколів Ст А., Юровський Ю. М., Теорія і практика газового каротажу, М., 1961; Юровський Ю. М., що Вирішують здібності газового каротажу, М., 1964.

  Ю. М. Юровський.