Моховатки (Bryozoa, або Polyzoa), клас безхребетних тварин типа щупальцевих (Tentaculata). Водні, переважно морські, сидячі, колоніальні тварини. Одні колонії М. обростають субстрат (камені, водорості і пр.) у вигляді скориночок і грудок ( мал. 1 , 1), інші — деревовидні, листоподібні, кустікообразниє ( мал. 1 , 2), треті, — мають вигляд драглистих тяжей. Колонії М. складаються з мікроскопічних особин — зооїдов, увязнених у вапняну, хитіноїдную або драглисте вічко (цистід) ( мал. 2 ). Через отвір цистіда може висуватися передня частина тіла (поліпід), що несе ротовий отвір з віночком щупалець. Рух вій на щупальцях створює струм води, яким до рота приносяться дрібний планктон і детрит — основна їжа М.
У зв'язку з сидячим способом життя всі системи органів спрощені. Рот веде в глотку, далі слідує стравохід, шлунок, петлеподібний зігнута кишка. Анальний отвір лежить на спинній стороні тіла поблизу рота, але поза віночком щупалець. Дихальна, кровоносна і видільна системи у більшості М. відсутні. Дихання здійснюється через щупальця і поверхню тіла. Є вторинна порожнина, рідина якої виконує функції крові. Речовини, що виділяються збираються у фагоцитах і виводяться через кишечник. Нервова система складається з ганглія і нервів, що відходять від нього. М'язи подовжні, втягуючі поліпід, і парієнтальні, вип'ячуючі його. Розмноження безстатеве і статеве. Більшість М. двостатеві. Яйця розвиваються у воді, в порожнині тіла або у виводкових камерах, овіцеллах, гонозооїдах і ін. Личинки типа трохофори різної форми, забезпечені віночком вій, а деякі (цифонаутес) — і двостулковою раковиною. Осівши на дно, личинка прикріпляється і, зазнавши ряд спрощень, утворює першу особину — анцеструлу, яка брунькуванням дає початок нової колонії. В багатьох прісноводих М. розвиваються внутрішні нирки, так звані статобласти, які зимують і навесні утворюють нові колонії.
В колоніях багатьох морських М. спостерігається поліморфізм, тобто наявність особин, відмінних по будові і функції від нормальних аутозооїдов. Серед них розрізняють гонозооїди, авікулярії, вібракулярії (службовці для захисту і очищення колонії), кенозооїди, зміцнюючі колонію. Для М. характерні недовговічність окремих особин, швидке відмирання і дегенерація всього зооїда або його частини з подальшим відновленням.
М. широко поширені в прісних водах і морях, де мешкають від смуги приливу до глибини 200—300 м-коду (рідше до 6000 м-код ). Близько 4500 видів; у морях СРСР — близько 450 видів, в прісних водах — близько 30 видів. Найбільш древні залишки М. відомі з нижнього ордовіка, але передбачають, що вони існували вже в кембрії. Палеонтологи виділяють М. в особливого типа Bryozoa з 2 класами: Gymnolaemata (голоротих) і Phylactolaemata (покриторотих); останні у викопному стані майже невідомі. Всього біля 15 000 вимерлих видів. Найбільшої різноманітності досягали в палеозої. У ряді випадків М. брали участь в утворенні рифів. Мають значення для вирішення питань стратіграфії, палеоекології і палеогеографії.
Літ.: Клюге Р. А., Моховатки (Bryozoa), в кн.: Життя прісних вод СРСР, під ред. Ст І. Жаднюга, т. 2, М. — Л., 1949; його ж, Моховатки північного Морея СРСР, М. — Л., 1962 (Визначники по фауні СРСР, т. 76); Основи палеонтології, під ред. Т. Р. Саричевой, т. 7, М., 1960; The Lophophorate Coelomates-phylum Ectoprocta, в кн.: Hyman L. H., The Invertebrates, v. 5, N. Y. — L. — Toronto, 1959.
