Моріс (Morris) Уїльям (24.3.1834, Уолтемстоу, Ессекс, — 3.10.1896, Лондон), англійський художник, письменник, теоретик мистецтва, громадський діяч. Вчився в Оксфордському університеті (1853—56). З 1856 працював в архітектурній майстерні Дж. Е. Стріта в Лондоні. У 1857—62 звернувся до живопису. У 1861—62 організував спільно с П. Маршаллом і Ч. Фолкнером художньо-промислову компанію (кустарні майстерні декоративного розпису, меблям тканин, шпалер, металевих виробів, вітражів, шпалер, вишивок). Естетичні погляди М. формувалися під впливом учення Т. Карлейля, лекцій Дж. Реськина, а також ідей руху прерафаелітов . Починаючи з 1860-х рр. він виступав з романтичною критикою буржуазної дійсності, бачивши у мистецтві головний засіб її перетворення і ставлячи своєю за мету естетичне виховання мас. Співробітничавши з Ф. М. Брауном, Д. Р. Россетті, Е. Берном-Джонсом, У. Крейном і архітектором Ф. Уеббом, М. прагнув протиставити знеособленому капіталістичному машинному виробництву індивідуальну творчість (в той же час він був упевнений в безмежності естетичних можливостей машинного виробництва при соціалізмі), відродити витиснені капіталістичною індустрією народного ремесла і т.ч. вирішити проблеми, що стоять перед сучасним декоративно-прикладним мистецтвом. У відомому сенсі М. закладав основи художнього конструювання, висуваючи на перший план роль майстра-творця. Вироби майстрових М., оформлені ним інтер'єри відрізняються певною функціональною виправданістю і тектонічною врівноваженістю композиції, чіткістю орнаменту що стилізує рослинні мотиви, стриманістю колірних поєднань; рядом меж вони передбачають стиль «модерн» . Діяльність майстерень багато в чому сприяла відродженню англ.(англійський) декоративно-прикладного мистецтва; проте на практиці, зводившись до нового оформлення буржуазного побуту, вона входила в неминуче протиріччя з естетичною програмою М. В 1877 М. заснував Суспільство захисту старовинних будівель, в 1890—91 — Келмськоттськоє видавництво, що випускало книги по зразках інкунабул [ілюстровані М. у дусі англійських готичних мініатюр «Історія виблискуючої долини» (спільно с У. Крейном; див.(дивися) ілл. ) і «Вигадування Джеффрі Чосера» (спільно з Е. Берн-Джонс, 1896]. Тяжінням до середньовічних мотивів, романтичною стилізацією образів відмічена і літературна творчість М. (поеми «Захист Гиневри», 1858, і «Земний рай», 1868—70). З 1880-х рр. М. грав крупну роль в англійському робочому русі. З січня 1883 член Демократичної (з початку 1884 Соціал-демократична) федерації. Після її розколу — один із засновників (1884) Соціалістичної ліги, видавець і редактор (1884—90) її органу «Коммонуел» («Commonweal»). Вийшов з ліги після приходу до керівництва в ній анархістів. М. вивчав праці До. Маркса, але не зрозумів суті його учення, залишаючись, по характеристиці Ф. Енгельса, «...социалістом емоційного забарвлення...» (див. Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 36, с. 409), Свої соціалістичні погляди М. виразив в багатьох статтях, революційних віршах, історичні повісті «Сон про Джона Болла» (1888; русявий.(російський) пер.(переведення) 1911) і соціально-утопічному романі «Вести нізвідки, або Епоха щастя» (1891; русявий.(російський) пер.(переведення) — М., 1906), що малює майбутнє щасливе суспільство.
Соч.: Мистецтво і життя, [пер. з англ.(англійський), передмова А. А. Аникста], М., 1973; Collected works, v. 1—24, L. — N. Y., 1910—15; Selections, М., 1959.
Літ.: Мортон А. Л., Англійська утопія, [пер. з англ.(англійський)], М., 1956, с. 191—212; Гольдзамт Е., Уїльям Моріс і соціальні витоки сучасної архітектури, [пер. з польськ.(польський)], М., 1973; Amot R. P., W. Morris, L., 1964; Henderson Ph., William Morris. His life, work and friends, L., 1967; Meier P., La pensée utopique de William Morris, P., 1972.
