Монголо-татарське іго на Русі, система владарювання монголо-татарських феодалів над російськими землями в 13—15 вв.(століття), що мала на меті регулярну експлуатацію завойованої країни шляхом різних поборів і грабіжницьких набігів. М-код.-т. і. було встановлено в результаті Монгольських завоювань в 13 в .
Російські князівства не увійшли безпосередньо до складу Монгольської феодальної імперії і зберегли місцеву княжу адміністрацію, діяльність якої контролювалася баскаками і іншими представниками монголо-татарських ханів. Російські князі були данниками монголо-татарських ханів і отримували від них ярлики на володіння своїми князівствами. На території Русі не було постійного монголо-татарського війська. М-код.-т. і. підтримувалося каральними походами і репресіями проти непокірних князів. До початку 60-х рр. 13 ст Русь знаходилася під владою великих монгольських ханів, а потім — ханів Золотої Орди .
М-код.-т. і. формально було встановлено в 1243, коли батько Александра Невського князь Ярослав Всеволодович отримав від монголо-татар ярлик на Велике князівство Володимирське і був визнаний ними «старєї всім князем в Російському язице». Регулярна експлуатація російських земель шляхом збору дані почалася після перепису 1257—59, проведеною монгольськими «числениками» під керівництвом Китата, родича великого хана. Одиницями обкладення були: у містах — двір, в сільських місцевостях — господарство («село», «соха», «плуг»). Від дані звільнялося лише духівництво, яке завойовники прагнули використовувати для зміцнення своїй владі. Відомо 14 видів «ординських тягарів», з яких головними були: «вихід», або «царева дань», податок безпосередньо для монгольського хана; торгівельні збори («митий», «тамка»); повинності візництв («ям», «підводи»); вміст ханських послів («корм»); різні «дари» і «почестья» ханові, його родичам і наближеним і ін. Щорік з російських земель вирушала у вигляді дані величезна кількість срібла. «Московський вихід» складав 5—7 тис. крб. сріблом, «новгородський вихід» — 1,5 тис. Періодично збиралися великі «запити» на військових і інші потреби. Крім того, російські князі були зобов'язані за наказом хана присилати воїнів для участі в походах і в облавних полюваннях («ловітвах»). «Ординські тягарі» виснажували економіку Русі, заважали розвитку товарно-грошових стосунків. Поступове ослабіння М-коду.-т. і. було результатом героїчної боротьби російського народу і інших народів Східної Європи проти завойовників.
В кінці 50 — початку 60-х рр. 13 ст дань з російських князівств збирали мусульманські купці — «бесермени», що відкуповували це право у великого монгольського хана. Велика частина дані йшла до Монголії, великому ханові. В результаті народних повстань 1262 в російських містах «бесермени» були вигнані. Обов'язок збору дані перейшов до місцевих князів. Для підтримки М-коду.-т. і. хани Золотої Орди неодноразово робили вторгнення в росіяни землі. Лише у 70—90-х рр. 13 ст ними було організовано 14 походів. Проте боротьба Русі за незалежність продовжувалася. У 1285 великий князь Дмитро, син Александра Невського, розгромив і вигнав каральне військо «ординського царевича». В кінці 13 — 1-ій чверті 14 вв.(століття) неодноразові «вічові» виступи в російських містах (у Ростові — 1289 і 1320, в Твері — 1293 і 1327) привели до ліквідації системи баськачества. З посиленням Московського князівства М-кодом.-т. і. поступово слабшає. Московський князь Іван I Данилович Калита (княжив в 1325—40) добився права збирати «вихід» зі всіх російських князівств. З середини 14 ст розпорядження ханів Золотої Орди, не підкріплені реальною військовою силою, російськими князями вже не виконувалися. Московський князь Дмитро Іванович Донський (1359—89) не підкорявся ханським ярликам, виданим його суперникам, і силоміць захопив Велике князівство Володимирське. У 1378 він розгромив каральне монголо-татарське військо на р. Воже (у Рязанській землі), а в 1380 отримав перемогу в Куліковськой битві 1380 над правителем Золотої Орди Мамаєм . Проте після походу Тохтамиша і узяття Москви в 1382 Русь була вимушена знову визнати владу монголо-татарських ханів і виплачувати дань, але вже московський князь Василь I Дмитрович (1389—1425) отримав велике княження без ханського ярлика, як «свою отчину». При нім М-код.-т. і. носило номінальний характер. Дань виплачувалася нерегулярний, російські князі проводили в значній мірі самостійну політику. Спроба глави Золотої Орди Едігея (1408) повністю відновити владу над Руссю закінчилася невдачею: узяти Москву йому не удалося. Усобиці, що почалися в Золотій Орді, поставили під питання подальше збереження М-коду.-т. і.
В роки феодальної війни на Русі в середині 15 ст, що ослабила військові сили російських князівств, монголо-татарські феодали організували ряд спустошливих вторгнень (1439, 1445 1448 1450, 1451, 1455, 1459), але відновити своє владицтво над Руссю вже не змогли. Політичне об'єднання російських земель довкола Москви створило умови для ліквідації М-коду.-т. і. Великий московський князь Іван III Васильович (1462—1505) в 1476 відмовився від сплати дані. У 1480 після невдалого походу хана Великої Орди Ахмата і т.з. «Стояння на Вугрові 1480» М-кодів.-т. і. було остаточно повалено.
М-код.-т. і. мало негативні, глибоко регресивні наслідки для економічного, політичного і культурного розвитку російських земель, з'явилося гальмом для зростання продуктивних сил Русі, що знаходилися на вищому соціально-економічному рівні в порівнянні з продуктивними силами монголо-татар. Воно штучно законсервувало на довгий час чисто феодальний натуральний характер господарства. У політичному відношенні наслідку М-коду.-т. і. виявилися в порушенні процесу державної консолідації русявий.(російський) земель, в штучній підтримці феодальної роздробленості. М-код.-т. і. привело до посилення феодальної експлуатації російського народу, який виявився під подвійним гнітом, — своїх і монголо-татарських феодалів. М-код.-т. і., що продовжувалося близько 240 років, з'явилося одній з головних причин відставання Русі від деяких західно-європейських країн.
Літ.: Насонов А. Н., Монголи і Русь, М. — Л., 1940; Греків Би. Д., Якубовський А. Ю., Золота Орда і її падіння, М. — Л., 1950; Каргалов Ст Ст, Визвольна боротьба Русі проти монголо-татарського іга, «Питання історії», 1969 № 2—4.
