Едігей, Ідігу, Ідіку (1352—1419), емір Білої Орди з племені мангит. До 1396 став самостійним правителем межиріччя Волги і Яїка і з'явився засновником Ногайської Орди, Нурадіне, що остаточно оформилася при його синові (правив в 1426—40). Е. почав разом з Тімур-Кутлуком війну з Тохтамишем . У 1397 Е. став главою золотоординського війська; у 1399 розбив на р. Ворсклі сполучені сили литовського князя Вітовта і Тохтамиша, що біг до Литви. Після смерті Тімур-Кутлука в 1399 Е. фактично став главою Золотої Орди, востаннє виробивши об'єднання всіх колишніх улусів Джучи . У 1406 Е. убив Тохтамиша що влаштувався в Західному Сибіру; у 1407 організував похід на Булгар. У 1408 напав на Русь, щоб змусити її знову платити дань Золотій Орді, зруйнував ряд міст (Серпухов, Дмітров, Ростов, Переяславль, Нижній Новгород і ін.), обложив Москву, але узяти її не зміг. Під час смути 1410—12 Е. втратив владу в Орді і біг до Хорезм, звідки його вигнав гератський хан Шахрух в 1414. Убитий поблизу р. Сарайчика одним з синів Тохтамиша.
Літ.: Греків Би. Д. і Якубовський А. Ю., Золота Орда і її падіння, М. — Л., 1950; Сафаргалієв М. Р., Розпад Золотої Орди, Саранськ, 1960.
