Миючі засоби
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Миючі засоби

Миючі засоби, речовини або суміші речовин, вживані у водних розчинах для очищення (відмивання) поверхні твердих тіл від забруднень. До М. с. відносяться багатокомпонентні суміші синтетичних миючих (милоподобних) речовин і різних допоміжних складових (мінеральних солей, органічних добавок і ін.) — так званих синтетичних М. с., всі види товарного жирового мила, ряд продуктів природного походження (наприклад, сапоніни жовч).

  З прадавніх часів як М. с. уживалися лужні солі (поташ з рослинної золи, природна сода), гідрофільні глини (наприклад, бентонітовиє), сік або водний витяг з деяких рослин. Всі ці природні М. с. швидко втратили своє господарське значення з виникненням в 19 ст миловареної промисловості. Промисловий випуск синтетичних М. с. вперше здійснений в Германії ще в 30-х гг.; з 1950-х рр. їх виробництво різке зросло у всіх промислово розвинених країнах, причому доля жирового мила в загальному випуску М. с. значно знизилася. До 1965 вже 50—90% загального обсягу виробництва М. с. в основних капіталістичних країнах складали синтетичні М. с. (див. таблиці. 1).

  Таблиця. 1. — Випуск миючих засобів в капіталістичних країнах (1965)

Країна

Загальний випуск,

тис. т

Доля синтетичних засобів %

Виробництво на душу населення, кг

США

2460

89,8

12,6

Великобританія

792,4

49,4

14,6

ФРН

713,4

84,8

11,9

Францію

485

63,5

9,8

Японія

530,1

67,6

6,1

Зниження вироблення жирового мила йде за рахунок скорочення виробництва господарського мила. Виробництво ж туалетного мила у всіх країнах з року в рік зростає. У СРСР виробітку туалетного мила в 1970 збільшилася в 1,4 разу в порівнянні з 1965. Сумарний випуск синтетичних М. с. і мила (у перерахунку на 40%-ноє вміст жирних кислот) в СРСР в 1965 і 1972 склав відповідно (у тис. т ): 1926 (у тому числі синтетичних М. с. 144) і 1757 (534).

  Миючі речовини (МВ) складають основу всіх М. с. і визначають їх властивості; це міцеллообразующие поверхнево-активні речовини, завдяки яким розчини (правильніше — системи напівколоїдів ) володіють миючою здатністю (див. Миюча дія ). МВ діляться на два класи: іоногенні речовини, диссоціюючі у воді на іони, і неіоногенні — не схильні електролітичній дисоціації . Іоногенні МВ називаються аніонактивними, якщо поверхнево-активні іони несуть негативний заряд, катіонактівнимі, якщо поверхнево-активні позитивно заряджені іони, і амфотернимі, або амфолітнимі, якщо поверхнево-активні іони мають негативний заряд в лужному середовищі і позитивний — в кислій. Аніонактивні МВ набули найбільш широкого поширення. На їх основі отримують все жирове мило і більшість синтетичних М. с. Для виробництва товарного жирового мила служать головним чином натрієві або калієві солі вищих жирних кислот, що виготовляються з масел рослинних і жирів тварин . Найважливіші представники синтетичних аніонактивних МВ — солі сульфокислот і кислих сульфоефіров (алкилсульфонати, алкиларілсульфонати, алкилсульфати) і сульфовані жири, масла і жирні кислоти. Ін.(Древн) аніонактивні МВ випускаються у відносно малих кількостях. Неіоногенні МВ, що входять до складу деяких М. с., займають 2-е місце після аніонактивних за об'ємом промислового виробництва. Більшість неіоногенних речовин — поліоксиетіленовиє (полігліколеві) ефіри різних органічних кислот, спиртів, алкилфенолов і алкилнафтолов, поліоксиетіленовиє похідні аліфатичних амінів і амідов, меркаптанів і т. д. Катіонактівниє і амфотерниє речовини складають лише декілька % у загальному обсязі виробництва МВ і мають обмежене господарське значення. З катіонактівних речовин найбільш важливі солі четвертинних амонієвих і пірідінієвих підстав, що володіють бактерицидною дією. У молекулах амфотерних речовин знаходяться як основні (зазвичай аміногрупи), так і кислотні (карбоксильні, сульфоновиє або сульфоефірниє) групи.

  Синтетичні М. с. обов'язково містять ряд допоміжних речовин, поліпшуючих їх миючу здатність. До складу миючих композицій для прання включають лужні солі слабких неорганічних кислот (карбонат і бікарбонат натрію, силікати натрію, фосфати різного складу), нейтральні солі (сульфат, хлорид натрію), солі перекисних кислот, що володіють вибілюючими і дезинфікуючими властивостями (перборат і перкарбонати натрію). Важливу роль грають органічні компоненти М. с.: карбоксиметилцелюлоза, що запобігає ресорбції — повторному відкладенню забруднень з миючого розчину на відмиту поверхню; оптичні вибілювачі (фарбники), вживані для усунення жовтого відтінку незабарвлених тканин; так звані гидротропи, що збільшують розчинність і прискорюючі розчинення МВ у воді (див. Гідротропія ). Деякі М. с. містять ферменти, що забезпечують видалення нерозчинних білкових забруднень, органічні бактерициди (гексахлорофен, тріхлоркарбанілід і ін.) стабілізатори піни (наприклад, алкилоламіди) або піногасники; у багато М. с. додають запашні речовини (аромати). Рецептурний склад М. с. визначається їх призначенням, економічними і санітарно-гігієнічними вимогами.

  Велика частина (80—90%) синтетичних М., що надходять у продаж, с. — порошки; випускаються також пігулки, «вермішель», лусочки, пластівці, пасти і рідини. Розрізняють синтетичні М. с. для прання, миття посуду і домашньою начиння, туалетне, промислового призначення і ін. М. с. для прання можна розділити на групи: засоби для шерстяних і шовкових тканин, бавовняних і льняних тканин, універсальні засоби для тканин різних типів, у тому числі з хімічних волокон, для прання сильно забруднених виробів з грубих тканин. Сучасні синтетичні М. с. для прання не поступаються за якістю кращим сортам жирового мила, причому їх миюча здатність, на відміну від мила, не знижується при відмиванні кислих забруднень і користуванні жорсткою водою. У таблиці. 2 приведений склад порошків, що випускаються в СРСР, для прання бавовняних і льняних тканин («Ера»), шовкових, шерстяних тканин і тканин з штучних і синтетичних волокон («Новина») і універсального порошку для будь-яких тканин («Лотос»).

  Таблиця. 2. — Склад порошків для прання тканин %

Компонент

«Ера»

«Новина»

«Лотос»

Суміш миючих речовин (алкилбензолсульфонати, алкилсульфонати і алкилсульфати з первинних синтетичних спиртів)

20

33

20

Моноалкилоламіди

2

2

2

Тріполіфосфат натрію

35

5

40

Перборат натрію

10—15

Силікат натрію

5

1

Карбонат натрію

10—15

Сульфат натрію

5—10

50

26

Карбоксиметилцелюлоза

0,9

0,9

Оптичний вибілювач

0,2

0,2—0,3

0,2—0,3

Парфюмерний аромат

0,1—0,3

Вода

Останнє до 100

  У зв'язку з прогресуючим забрудненням довкілля промисловими і побутовими відходами особлива увага при розробці нових рецептур синтетичних М. с. приділяють підбору речовин біологічно «м'яких», тобто легко розкладаних бактеріями в природних умовах. Препарати на основі таких речовин (наприклад, похідних аліфатичних кислот і спиртів лінійної будови) поступово витісняють з вживання М. с., що містять біологічно «жорсткі» — нерозкладані — компоненти (наприклад, похідні алкилароматічеських з'єднань розгалуженої будови).

  Синтетичні М. с. у вигляді порошку найчастіше отримують висушуванням рідкої композиції при тому, що розпиляло. Композиція зазвичай є високодисперсною суспензією, що містить 55—65% твердих речовин. У випадках, коли метод того, що розпиляло застосовувати не можна, порошки готують методом змішення компонентів. Цим дорогою отримують також рідкі і пастоподібні М. с. У виробництві М. с. широко застосовуються автоматизовані технологічні лінії, що безперервно діють.

  Літ.: Неволін Ф. Ст, Хімія і технологія синтетичних миючих засобів, 2 видавництва, М., 1971; Штюпель Р., Синтетичні миючі і очищаючі засоби, пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1960; Шварц А., Перрі Дж., Берч Дж., Поверхностноактівниє речовини і миючі засоби, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1960; Файнгольд С. І., Синтетичні миючі засоби з нафтової і сланцевої сировини, Л., 1964.

  Л. А. Шиц.