Меліоїдоз
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Меліоїдоз

Меліоїдоз, сап Рангуна, пневмоентеріт, помилковий сап, псевдохолера і ін., гостре інфекційне захворювання, що відноситься до зоонозів. Збудник М. — мікроорганізм Mallomyces pseudomallei — по антигенних і морфологічних властивостях схожий з паличкою сапа і патогенний (хвороботворний) для щурів, морських свинок, кроликів, мишей, собак, овець і ін. Головний резервуар інфекції — щури, в яких збудник виділяється з сечею і калом. У природних умовах серед тваринних М. передається при поїданні їжі, зараженої виділеннями хворих щурів. Зустрічається в Південно-східній Азії, Австралії, на Мадагаскарі, зареєстрований також в США, Індонезії і на Філіппінських островах; на території СРСР достовірно діагностованих випадків М. у людини не зареєстровано. Зараження від хворої людини не спостерігається; від хворих тваринних М. передається через їжу або воду. Виявляється всілякими симптомами, що нагадують сап, чуму, холеру і деякі ін. захворювання. Профілактика: винищування щурів, захист продуктів харчування і питної води від забруднення виділеннями хворих тварин. Хворий підлягає обов'язковій госпіталізації. У вогнищі М. — дезинфекція .

  І. І. Елкин.

  В тваринних М. протікає гостро, подостро і хронічно. У овець і кіз відзначають кашель, поліартрит, поразку лімфатичних вузлів передлопаток. У собак, кішок, гризунів спостерігають пронос, гнійний кон'юнктивіт, вагініт, риніт з утворенням виразок і нагноєнням лімфатичних вузлів. При хронічній течії на шкірі утворюються виразки з нерівними краями, розвивається кахексія. Діагноз встановлюють на підставі клінічних ознак хвороби, даних розтину трупів і бактеріологічного дослідження. Специфічна терапія не розроблена. Лікувати хворих М. тварин недоцільно. Профілактика: знищення гризунів — основного резервуару збудника М. в природі. При підозрінні на М. хворих тварин ізолюють, проводять бактеріологічні дослідження; при підтвердженні діагнозу хворих тварин вбивають (з дотриманням заходів особистої профілактики), трупи спалюють.

 

  Літ.: Епізоотологія, під ред. Р. Ф. Сосова, М., 1969; Руднев Р. П., Антропозоонози, М., 1970.