Дезинфекція (від дез... і позднелат. infectio — зараження), методи і засоби знищення хвороботворних мікроорганізмів на дорогах передачі від джерела інфекції до здорового організму. Основне завдання Д. — переривання механізму передачі інфекції знезараженням різних об'єктів (вода, харчові продукти, предмети побутової обстановки і ін.).
Для проведення Д. використовують біологічні, фізичні і хімічні засоби. Біологічний метод застосовують для знезараження стічних вод на очисних спорудах і в біологічних окислювальних ставках. Найбільш споживані фізичні засоби: висока температура (сухе і вологе гаряче повітря), водяна пара при нормальному і підвищеному тиску, кипляча вода, вогонь. Інколи застосовують електрику (для іонізації повітря) і ультрафіолетові промені. Для Д. користуються і механічним очищенням заражених об'єктів: чищення одягу, килимів щітками, меблів і приміщення пилососом, провітрювання і вологе прибирання приміщень, миття, прання і т.д. Механічні способи не знищують заразливого початку, а лише видаляють його, знижуючи тим самим можливість зараження людей. Хімічні препарати (дезинфекційні засоби ) застосовують головним чином в тих випадках, коли утруднено використання ін. засобів. Розрізняють профілактичну, поточну і завершальну Д. Профілактічеськую Д. здійснюють незалежно від наявності інфекційних хворих для запобігання захворюванням або їх поширенню в колективах. Знезараженню піддають питні і стічні води, посуд установ громадського харчування, сміття, приміщення магазинів, вокзалів, лазень і ін. суспільних місць. Профілактична Д. доцільна лише при постійному безперервному її проведенні (наприклад, хлорування води, пастеризація молока, систематичне вологе прибирання приміщень, миття рук і т.д.). Здійснюють профілактичні Д. господарські органи або відділення Д. санітарно-епідеміологічних станцій. Поточну Д. проводять в лікувальних установах і квартирах для запобігання розсіюванню збудників хвороби від хворого до тих, що оточують і на предмети побутової і виробничої обстановки. Поточна Д. має бути максимально наближена до моменту виділення збудника з організму хворого: при кишкових інфекціях — акт дефекації і сечовипускання (наприклад, хлорування убиралень), при грибкових хворобах — зміна пов'язок, білизни, панчох або шкарпеток і т.д. Поточну Д. вдома організовують медичні працівники поліклініки, санітарно-епідеміологічних станцій, а також самі хворі або особи, що оточують їх. Завершальну Д. проводять працівники дезинфекційної служби в епідемічних вогнищах після госпіталізації або смерті хворого. При проведенні завершальної Д. широко застосовують камерне знезараження (верхній одяг, килими, постільне приладдя), кип'ячення (білизна, посуд, іграшки і т.п.), вологу обробку речей приміщень і меблів розчином хімічних препаратів.
Літ.: Вашков Ст І., Дезинфекція, дезинсекція і дератизація, М., 1956.
Ст І. Вашков.
Д. у ветеринарії. Об'єктами Д. є тваринницькі приміщення (стайні, корівники, свинарники і т.д.); предмети догляду за тваринами і збруя; транспортні засоби, призначені для перевезення тварин і продуктів тваринного походження; місця забою тварин, переробки і зберігання продуктів тваринного походження (м'ясокомбінати, холодильники, сировинні склади, молочна апаратура і посуд); рибогосподарські водоймища, гній. За призначенням Д. буває: профілактична (попереджувальна) — до виявлення інфекційної хвороби; поточна (вимушена) — за наявності хворих; завершальна — з метою повного звільнення осередку інфекції від збудників хвороби.
Д. здійснюють в основному фізичними або хімічними способами, як правило, після попереднього механічного очищення. З фізичних способів широке вживання знаходить ультрафіолетове опромінення (деякі тваринницькі приміщення, приміщення для зберігання продуктів переробки). Найбільш радикальний хімічний спосіб що полягає в нанесенні на об'єкти різних хімічних речовин (переважно у вигляді аерозолів). Вибір хімічної речовини, його концентрація і частота Д. визначаються у кожному окремому випадку залежно від характеру об'єкту, що дезинфікується, і роду збудника хвороби. При проведенні Д. дотримуються правила техніки безпеки.
Літ.: Поляків А. А., Ветеринарна дезинфекція, 3 видавництва, М., 1964; ßрных Ст С., Вживання аерозолів у ветеринарії, М., 1962.
