Материковий схил , один з основних елементів підводної околиці материків ; розташований між шельфом і материковим підніжжям . Характеризується крутішими ухилами поверхні в порівнянні з шельфом і ложем океану (в середньому біля 4° незрідка 15—20°, до 40°) і значною розчленованою рельєфу. Типові форми розчленовування — рівні, паралельні бровке і підставі схилу, а також поперечні улоговини, так звані підводні каньйони, що зазвичай беруть почало ще на шельфі і що протягуються вщент схилу або материкового підніжжя. Сейсмічними дослідженнями, драгуванням і глибоководним бурінням встановлено, що по геологічній будові М. с. є безпосереднім продовженням структур, розвинених на прилеглих ділянках материків. Завдяки крутості поверхні процеси, що протікають у верхній частині М. с., приводять до переміщення великих мас осадового матеріалу у вигляді підводних зсувів і мутьевих потоків. Для нижньої частини М. с. характерніші акумулятивні процеси. Типи відкладень на М. с. — теригенні осідання зазвичай алевритового складу, в теплих морях — карбонатні біогенні іли, в пріантарктічеськой зоні Світового океану — айсберговиє відкладення і діатомові іли. М. с. як зона високої продуктивності органічних речовини виділяється в особливу батіальну зону (див. Батиаль ).
