Майков Леонід Миколайович [28.3(9.4) .1839, Петербург, — 7(20) .4.1900, там же], російський літературознавець, етнограф, академік (1891) і віце-президент (з 1893) Петербурзької АН(Академія наук). Син академіка живопису Н. А. Майкова, брат А. Н. Майкова і Ст Н. Майкова . Закінчив Петербурзький університет (1860). Почав друкуватися в 1857. Основні роботи М., що в цілому дотримувався позицій культурно-історичної школи, присвячені проблемам фольклору і етнографії («Про билини Владімірова циклу», 1863; «Заклинання великоросів», 1869), історії російської літератури. У 1885—1887 М. спільно с В. І. Саїтовим видав 3-млосне зібрання творів К. Н. Батюшкова з монографією про нього (окремі видання 1887 і 1896) і з 75 біографіями російських письменників допушкинськой пори. Один з ініціаторів видання журналу «Жива старизна» .
Соч.: Нариси з історії російської літератури XVII і XVIII століть, СП(Збори постанов) Би, 1889; Матеріали і дослідження по старовинній російській літературі, т. 1—2, СП(Збори постанов)Б, 1890—1891; Пушкін. Біографічні матеріали і історико-літературні нариси, СП(Збори постанов) Би, 1899.
