Майков Аполлон Миколайович [23.5(4. 6) .1821, Москва, — 8(20) .3.1897, Петербург], російський поет. Син академіка живопису Н. А. Майкова, брат Ст Н. Майкова і Л. Н. Майкова . Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету (1841). Служив в бібліотеці при Румянцевськом музеї, а з 1852 — в Комітеті іноземної цензури. Почав друкуватися в 1835. Першу збірку «Вірша» (1842) отримав співчутливий відгук Ст Р. Белінського. Ліберальні настрої М. 40-х років (поеми «Дві долі», 1845, «Машенька», 1846) змінилися консервативними поглядами (вірш «Коляска», 1854), слов'янофілськими і панславістами ідеями (поема «Клермонтський собор», 1853); у 60-і роки творчість М. піддалася різкій критиці з боку революційних демократів. Зазнала зміни і естетична позиція М.: короткочасне зближення з натуральною школою поступилося місцем активному захисту «чистого мистецтва».
Тематика поезії М. співвіднесена зі світом культури. У кругозорі поета — мистецтво (цикл віршів «В антологічному роді»), європейська і російська історія (цикли віршів «Століття і народи», «Відгуки історії»), творчість поетів Заходу і Сходу, твори яких М. переводить і стилізує (цикл «Наслідування древнім»). У віршах М. немало міфологічних символів, історико-культурних імен і назв, проте часто колорит інших століть і народів носить у нього декоративний характер. Особливо близька М. антична культура, в якій він бачив скарбницю ідеальних форм прекрасного. З обширної спадщини М. виділяються і зберігають свою поетичну красу вірші про російську природу («Весна! Виставляється перша рама», «Під дощем», «Рибний лов» «Ластівки» та інші). М. належать поетичне переведення «Слова об полицю Ігореве» (1866—70), переведення з Р. Гейнеа, І. Ст Гете, Р. Лонгфелло, А. Міцкевича. Багато віршів М. покладено на музику (П. І. Чайковський, Н. А. Рімський-корсаков та інші).
Соч.: Вибрані твори [Вступна стаття Н. Л. Степанова], Л., 1957.
Літ.: Чернишевський Н. Р., Повне зібрання творів, т. 2, М., 1949, с. 643—47; Салтиков-щедрін М. Е., Зібрання творів, т. 5, М., 1966, с. 424—35.
