Майков Валеріан Миколайович [28.8(9.9) .1823, Москва, — 15(27) .7.1847, село Нове, нині району Ломоносова Ленінградської області], російський літературний критик і публіцист. Син академіка живопису Н. А. Майкова, брат А. Н. Майкова і Л. Н. Майкова . Закінчив юридичний факультет Петербурзького університету (1842). Був близький до петрашевцам, редагував «Кишеньковий словник іноземних слів» (ст 1, 1845), писав для нього статті, в яких ратував за «суспільне значення» мистецтва. З 1846, після відходу В. Г. Белінського з «Вітчизняних записок», керував критичним відділом цього журналу, співробітничав також в журналі «Сучасник». У своїх статтях пропагував ідеї петрашевцев, Л. Фейєрбаха соціалістів-утопістів; прагнув створити ідеал гармонійної людини, але при цьому національні властивості, як «приватні», вважав лише гальмом на шляху до здійснення цього ідеалу (стаття «Вірша Кольцова», 1846). Белінський різко полемізував з «фантастичним космополітизмом» М. (див. Повне зібрання творів, т. 10, 1956, с. 25—35). Коштовні спроби М. зрозуміти соціальну природу уявлень про красу; одним з перших в російській естетиці він почав обговорювати питання специфіці не лише форми, але і вмісту мистецтва (на відміну від науки). Подібно до М. Ст Петрашевському, М. вважав, що завдання сучасного мистецтва — дослідження анатомії людської душі, що позначилося в його захоплених відгуках про творчість Ф. М. Достоєвського (стаття «Щось про російську літературу в 1846 р.»). Н. Г. Чернишевський в статті «Стіхотворенія Кольцова» оцінив М. як продовжувач Белінського.
Соч.: Критичні досліди, СП(Збори постанов) Би, 1891 (бібліографія); Вигадування, т. 1—2, До., 1901.
Літ.: Гончарів І. А., Ст Н. Майков, в його книзі: Літературно-критичні статті і листи, Л., 1938; Плеханов Р. Ст, В. Белінський і В. Майков, Вигадування, т. 23, М. — Л., 1926; Манн Ю., Валеріан Майков, «Питання літератури», 1963 № 11.
