Магнітомеханічні явища, гіромагнітні явища, група явищ, обумовлених взаємозв'язком магнітного і механічних моментів мікрочасток — носіїв магнетизму. Будь-яка мікрочастка, що володіє визначеним моментом кількості руху (електрон, протон, нейтрон, атомне ядро, атом), має також і визначений магнітний момент . Завдяки цьому збільшення моменту кількості руху системи мікрочасток — фізичного тіла, зразка — приводить до виникнення в зразка додаткового магнітного моменту і, навпаки, при намагніченні зразка набуває додатковий механічний момент.
Виникнення магнітного моменту (намагніченості) у феромагнітних зразках при їх обертанні було виявлене в 1909 С. Барнеттом (див. Барнетта ефект ). Зворотний ефект — поворот вільно підвішеного феромагнітного зразка при його намагніченні в зовнішньому магнітному полі — відкритий в 1915 в дослідах А. Ейнштейна і В. де Хааза (див. Ейнштейна — де Хааза ефект ).
М. я. дозволяють визначити відношення магнітного моменту атома до його повного механічному моменту (так зване гіромагнітне або магнітомеханічне відношення ) і зробити висновок про природу носіїв магнетизму в різних речовинах. Так було встановлено, що в 3 d-meталлах (Fe, З, Ni) магнітний момент обумовлений моментами спинів електронів (див. Спин ). У інших речовинах (наприклад, рідкоземельних металах) магнітний момент створюється моментами як спинів, так і орбітальних електронів.
У зв'язку із створенням нових, в першу чергу резонансних, методів дослідження магнетизму (див. Магнітний резонанс ) інтерес к М. я. в значній мірі зменшився.
Літ.: Дорфман Я. Р. Магнітні властивості і будова речовини, М., 1955; Вонсовський С. Ст, Магнетизм, М., 1971; Scott G., Review of gyromagnetic ratio experiments, «Reviews of Modern Physics», 1962, v. 34 № 1, р. 102.
