Лихварський капітал, характерна для докапіталістичних формацій форма капіталу, що приносить відсотки. Зародився в період розкладання первіснообщинного устрою. К. Маркс відносив Р. до. поряд з торгівельним капіталом до «старовинних» «... допотопним формам капіталу, які задовго передують капіталістичному способу виробництва і спостерігаються в самих різних суспільно-економічних формаціях» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 25, ч. 2, с. 142).
Для Р. до. типове використання відданих в позику грошей не як капітал, а як платіжний і купівельний засіб. «Від власника скарби вимагають не капіталу, а грошей як грошей... Широкою і своєрідною ареною лихварства є функція грошей як засоби платежу» (там же, с. 147, 149). Ще з часів Древнього Риму лихварство розвивалося разом з відкупом — збором орендної плати, податків, податей і так далі Інша типова межа Р. до. — виключно високий відсоток по позиках. Рівень відсотка вагався в різних країнах і навіть між містами і районами усередині однієї країни в дуже широких межах — від декількох десятків до сотень відсотків річних. Так, в Древній Греції відомі випадки лихварських позик із сплатою 48% в місяць (понад 570% річних). В середні віки феодальна знать, наприклад, сплачувала за позики від 30 до 100% річних.
В докапіталістичних формаціях Р. до. надавався головним чином у формі позик крупним землевласникам (рабовласникам, феодалам) і позик дрібним виробникам (ремісникам, селянам і ін.). У останньому випадку
він поглинав не лише весь додатковий, але і частина необхідного продукту, виробленого позичальником.
Р. до. не створює свого способу виробництва. Лихварство, як і торгівля, за словами Маркса «... експлуатує даний спосіб виробництва... відноситься до нього зовнішнім чином» (там же, с. 159). Звідси консервативний характер Р. до., його прагнення зберегти існуючі економічні і політичні стосунки і паразитувати в їх рамках. В той же час Р. до. підриває і руйнує господарський устрій, властивий докапіталістичним формаціям і в епоху генезису капіталізму «... є потужним важелем для утворення передумов промислового капіталу» (там же, с. 160). Р. до. веде до розорення дрібних виробників і утворення крупних грошових станів, необхідних для первинного накопичення капіталу .
Р. до. є попередником позикового капіталу, який служить основою капіталістичного кредиту і головною формою капіталу, що приносить відсотки. Розвиток кредитної справи, поява капіталістичних банків було направлено проти лихварства, оскільки Р. до. вилучав у позичальника весь додатковий продукт і, отже, останній не міг систематично використовуватися для цілей капіталістичного відтворення. Маркс характеризував створення системи кредиту як «... підпорядкування капіталу, що приносить відсотки, умовам і потребам капіталістичного способу виробництва» (там же, с. 149). Р. до. зберігається і в умовах капіталістичного виробництва, особливо в тих країнах і господарських секторах, де відносно слабо розвинені капіталістичні товарні стосунки. «Чим незначніше та роль, яку в суспільному відтворенні грає звернення, тим більше розцвітає лихварство» (там же, с. 160). У державах Азії, Африки і Латинської Америки Р., що розвиваються, до. є основою фінансового закабалення і експлуатації місцевими торговцями і багачами селян, дрібних кустарів, ремісників і бідних верств населення. Особливо сильні позиції Р. до. у Індії, Пакистані, Індонезії і інших країнах. Недостатній розвиток внутрішнього ринку і товарно-грошових стосунків, слабкість кредитної системи, переважання дрібнотоварних форм господарства — все це породжує умови для збереження Р. до. Лихварство у формі надання дрібних позик під дуже високий відсоток існує і в індустріально розвинених країнах, але ці операції заборонені законом і проводяться, як правило, нелегально.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 3, гл.(глав) 31, Маркс До. і Енгельсф., Соч., 2 видавництва, т, 25, ч. 2; його ж, Теорії додаткової вартості (IV том «Капіталу»), ч. 3, [разд.] 7 і додаток, там же, т. 26, ч. 3; Ленін Ст І., Розвиток капіталізму в Росії, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 3, гл.(глав) 2, 5; його ж, Економічний вміст народництва і критика його в книзі р. Струве, там же, т. 1, гл.(глав) 3, 4; Медовою А., Лихварський капітал в сільському господарстві Індії, М., 1961; його ж, Кредит і кредитні системи країн Азії, М., 1968; його ж, Банки і кредит країн, що розвиваються, М., 1974.
