Відкуп, система збору з населення податків і інших державних доходів, при якій держава за певну плату передає право їх збору приватним особам (відкупникам). У руках відкупників накопичувалися величезні багатства, т.к. собранниє ними податки і збори з населення в 2—3 рази перевищували засоби, що вносяться до казни. О. характерний головним чином для докапіталістичних формацій, в умовах панування натурального господарства, нерозвиненості кредиту, фінансової скрути держави, слабкості комунікацій і ін. Існували наступні види О.: генеральні (що охоплювали всю територію держави або цілий комплекс податків), обласні (в рамках міста, району), спеціальні (О. окремих податків, наприклад мит, доходів від винної монополії). Вперше О. отримали поширення в Древньому Ірані (6 ст до н.е.), в Древній Греції і Древньому Римі (4 ст до н.е.). В середні віки були поширені у Франції (з 13 ст) у Голландії, Іспанії, Англії. О. з'явилися одним з важливих джерел первинного накопичення капіталу . З розвитком капіталізму О. зберігаються в своєрідних формах в Італії (20 ст) у вигляді стягування деяких податків приватними банками, ощадкасами. У США (в кінці 19 — початку 20 вв.(століття)) існували форми О. при стягуванні податкових недоїмок. Широке поширення мали О. в Османові імперії (з кінці 16 — початку 17 вв.(століття); були ліквідовані в 1925), в Ірані (з 10—12 вв.(століття), існували до 20—30-х рр. 20 ст), в Індії (з 13—14 вв.(століття), зберігалися ще в 19 ст).
В Росії О. були введені в кінці 15 — початку 16 вв.(століття) Особливо великий розвиток отримали митні, соляні, винні О. Последніє були введені в 16 ст і найбільше значення придбали в 18—19 вв.(століття) Дохід казни від питущого податку складав понад 40% суми всіх податків держбюджету. У 1863 винних О. були скасовані і замінені акцизом .
