Литовсько-білоруська Радянська Соціалістична Республіка
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Литовсько-білоруська Радянська Соціалістична Республіка

Литовсько-білоруська Радянська Соціалістична Республіка, Радянська соціалістична республіка Литви і Білорусії, Літбел, радянська республіка (лютий — серпень 1919), створена в результаті об'єднання Литовської РСР і Білоруської РСР у зв'язку із спільністю їх політичних і економічних інтересів і для посилення обороноздатності в обстановці загострення Громадянської війни і іноземної інтервенції 1918—20. Створення Літбела було рекомендоване ЦК РКП(б) за пропозицією В. І. Леніна в кінці січня 1919. 1-й з'їзд Рад Білорусії (Мінськ, 2—3 лютого), а потім 1-й з'їзд Рад Литви (Вільнюс, 18—20 лютого ) прийняли Декларації про злиття республік. 27 лютого 1919 у Вільнюсі відбулося об'єднане засідання ЦВК(Центральний виконавський комітет) ов Литви і Білорусії, яке оголосило про утворення Літбела і вибрало об'єднаний уряд — СНК(Рада Народних Комісарів)(Ст С. Міцкявічюс-Капсукас — голова, З. І. Ангаретіс, М. Ю. Калмановіч, Ю. І. Лещинський, І. С. Уншліхт і ін.) і об'єднана ЦВК(Центральний виконавський комітет)(К. Г. Циховський — голова, Я. Р. Долецкий, С. Ст Іванов, Р. А. Піллер — секретар, П. До. Свотяліс, Уншліхт і ін.). До складу Літбела (столиця — Вільнюс) увійшли Мінська, Віленськая і неокуповані частини Ковенськой і Гродненській губернії. Західна і південно-західна частини території Літбела знаходилися в руках німецьких і польських інтервентів і місцевій контрреволюції. 4—6 березня відбувся об'єднувальний з'їзд КП(б) Би і КП(б) Л, який схвалив створення Літбела, утворив єдину компартію Литви і Білорусії, — КП(б) Литви і Білорусії, вибрав її ЦК. До Президії ЦК увійшли Міцкявічюс-Капсукас — голова, Ангаретіс, Ст А. Богуцкий, Долецкий, Іванов, Калмановіч, Ст Р. Кнорін (секретар), А. Ф. М'ясників, Уншліхт, Циховський, В. І. Яркин і ін. Під керівництвом компартії, за підтримки РРФСР і УРСР була виконана велика робота за рішенням військових, господарських і національних завдань (декрети про націоналізацію промисловості, банків, залізниць, загальному вченні, відділенні церкви від держави, загальній трудовій повинності, про рівноправ'я національностей і ін.). Літбел вів важку боротьбу з інтервентами і внутрішньою контрреволюцією. У зв'язку із загрозою захвату Вільнюса польськими легіонерами, 8 квітня республіка була оголошена на військовому положенні; 19 квітня була створена Рада оборони (Міцкявічюс-Капсукас — голова, Калмановіч, Уншліхт), до якої перейшла вся повнота військової і державної влади в республіці; згодом в Раду оборони були введені Е. Б. Бош, Кнорін, Циховський. Після захвату Вільнюса (21 квітня 1919) військами буржуазної Польщі уряд Літбела переїхав до Мінська. 19 липня СНК(Рада Народних Комісарів) Літбела прийняв постанову про передачу всіх справ Мінському губернському РВК.

 

  Літ.: Боротьба за Радянську влада в Білорусії. 1918—1920, т. 2, Мінськ, 1971; Боротьба за Радянську владу в Литві в 1918—1920 гт. Сб. документів, Вільнюс, 1967; Шкляр Е. Н., Боротьба трудящих Литовсько-білоруською РСР з іноземними інтервентами і внутрішньою контрреволюцією (1919—1920 рр.), Мінськ, 1962. Див. також літ.(літературний) при ст. Білоруська РСР і Литовська РСР .