М'ясників (справжнє прізвище — Мясникян, псевдонім — Мартуні) Олександр Федорович [28.1(9.2) .1886 — 22.3.1925], радянський державний і партійний діяч, літератор. Член Комуністичної партії з 1906. Народився в Нахічевані-на-Доні (поблизу Ростова-на-Дону) в сім'ї дрібного торговця. У 1911 закінчив юридичний факультет Московського університету. З 1901 учасник гімназичних нелегальних кружків в Нахічевані, потім в Москві; у революційному русі з 1904. У 1906 арештований, висланий, вів роботу до Баку. У 1912—14 працював в Москві помічником повіреного присяги, займався літературною і пропагандистською діяльністю. З 1914 в армії, вів революційну пропаганду серед солдатів. Після Лютневої революції 1917 член фронтового комітету Західного фронту. Один з організаторів і редактор більшовицької газети «Зірка» в Мінську. Делегат 6-го з'їзду РСДРП (б), виступав з доповіддю про положення на Західному фронті. У вересні 1917 голова Північно-західного обласного комітету РСДРП (б), в жовтні член ВРК Західної області. У листопада 1917 на з'їзді депутатів армій Західного фронту вибраний командуючим фронтом, деякий час виконував обов'язки верховного головнокомандуючого. Весной 1918 командувач Поволжським фронтом проти белочехов. На початку 1919 голова ЦВК(Центральний виконавський комітет) Білорусії, голова Центрального бюро КП (б) Білорусії. У 1919—21 військовий організатор при МК РКП (б), потім секретар МК. У 1920 начальник Політуправління Західного фронту. У 1921 працював головою СНК(Рада Народних Комісарів) і наркомом по військових справах Вірменської РСР, одночасно заступник голови СНК(Рада Народних Комісарів) ЗСФСР: член Кавказького бюро ЦК РКП (б). З 1922 голова Союзної Ради ЗСФСР, потім 1-й секретар Закавказького краєвого комітету РКП (о). Одночасно був редактором газети «Зоря Сходу», член РВС(Реввоєнрада) СРСР, член Президії ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. На 12-м-коді і 13-м-коді з'їздах обирався кандидатом в члени ЦК РКП (б). Автор ряду праць по теорії марксизму-ленінізму, історії революційного руху і вірменської літератури. У 1906 почав друкувати театральні рецензії. Його статті «Мікаєл Налбандян» (1910) — перше марксистське дослідження про вірменського революційного демократа. Автор брошур про класиків вірменської поезії (І. Іоаннісян, А. Цатурян О. Туманян). Послідовно відстоюючи ленінський принцип партійності літератури, М. піддав гострій критиці аполітичність і безідейність, буржуазну теорію «мистецтва для мистецтва» (ст. «Благодіяння і його прислужники», 1912, «Пробудження», 1914, «“Поети і поетеси” Ю. Айхенвальда», 1922). Загинув в авіаційній катастрофі. Похований в Тбілісі.
Соч.: Ізбр. проїзв.(твір), [пер. з арм.(вірменський)], Ер., 1965.
Літ.: Мнацаканян А. Н., А. М'ясників, Ер., 1957; Салін Л., Життя, віддане народові, в кн.: Солдати партії, [М.], 1971.
