Леру (Leroux) Пьер (17.4.1797, Берси, поблизу Парижа, — 11.4.1871, Париж), французький філософ і соціаліст-утопіст, один із засновників християнського соціалізму . Походив з дрібнобуржуазної сім'ї. Був друкарським робітником. У 1824 заснував журнал «Глоб» («Le Globe», з 1830 — орган сенсимоністов), під час Революції 1848—49 член Засновницького, потім Законодавчого збори. Вважаючи себе продовжувачем А. Сен-Симона, Л. бачив його заслугу і своє основне завдання в розробці науки про «порядок і організацію» суспільства. Кінцева мета розвитку людства — рівність. Сучасне суспільство різко ділиться на «третій стан» і «пролетаріат» (до нього Л. відносив також убогих і селян-трудівників), прагнучий до асоціації. Основна умова соціального перетворення — перетворення моральне. У майбутньому суспільстві тиранення сім'ї, держави, власності змінявся повною емансипацією жінки, самоврядністю общин, знищенням бідності. На початку 30-х рр. ввів само слово «соціалізм». Ідеї Л. зробили вплив на Ф. Р. Ламенне і В. Гюго, користувалися популярністю в Росії 40-х рр. 19 ст
Соч.: Réfutation de l''éclectisme, P., 1841; De l''humanité, 2 ed., t. 1—2, P., 1845; Discours sur situation actuelle de la société et de l''esprit humain, v. 1—2, Boussac, 1847; Du Christianisme et de son origine democratique, Boussac, 1848; De la Ploutocratie, Boussac, 1848; De l''égalité, Boussac, 1848; Job, P., 1866; Malthus et leseconomistes, v. 1—2, P. 1897.
Літ.: Волгин Ст П., П. Леру — один з епігонів сен-симонізма, в збірці: З історії суспільних рухів і міжнародних відносин, М., 1957; Mougin Н., Р. Leroux, P., 1938; Evans D., Le socialisme romantique. P. Leroux et ses contemporains, P., 1948.
