Леруа-Гуран (Leroi-gourhan) Андре (р.25.8.1911, Париж), французький археолог і етнограф. Професор Паризького університету (з 1956), директор інституту етнології (з 1963). Найбільш відомі його дослідження верхнепалеолітічеських стоянок і жител, а також печерного живопису і скульптури; останні він систематизував, розподілив по епохах і стилях, розглядаючи це мистецтво як віддзеркалення первісної міфології. У праці «Еволюція і техніка» (т. 1—2, 1943—45) дав універсальну систематику явищ матеріальної культури, просліджуючи її еволюцію від первісності до машинного періоду і прагнучи обгрунтувати загальні закони «техно-морфології» і правило «технічного детермінізму». Робота «Жест і слово» (т. 1—2, 1964) — спроба ще ширшого всесвітньо-історичного узагальнення. Розвиток людської культури розглядається як частина еволюції живої матерії. Біологічна еволюція, на думку Л.-Г., приводить до етнічного і культурному розвитку. Концепція Л.-Г., страждаюча зайвим техніцизмом і визнанням біологічної обумовленості суспільних процесів, не приймається радянськими ученими.
Соч.: Релігії доїсторії, пер.(переведення) з франц.(французький), у збірці: Первісне мистецтво, Новосиб., 1971; Préhistoire de l''art occidentale, P., 1965.
Літ.: Токарев С. А., А. Леруа-Гуран і його праці по етнографії і археології, в збірці: Етнологічні дослідження за кордоном, М., 1973.
