Легка атлетика , один з основних і найбільш масових видів спорту, об'єднуючий ходьбу і біг на різні дистанції, стрибки в довжину і висоту, метання диска, списа, молота, гранати (штовхання ядра), а також легкоатлетичні багатоборства — десятиборство, п'ятиборство і ін. У сучасній спортивній класифікації налічується понад 60 різновидів легкоатлетичних вправ. У програмі сучасних Олімпійських ігор Л. а. представлена 24 номерами для чоловіків і 14 — для жінок. Легкоатлетичні змагання входять в програми найбільших континентальних спортивних змагань: чемпіонатів Європи, Африканських, Азіатських, Балканських, Британських, Панамериканських ігор і ін.
Основою Л. а. є природні рухи людини. Заняття Л. а. сприяють всесторонньому фізичному розвитку, зміцненню здоров'я людей. Популярність і масовість Л. а. пояснюються загальнодоступністю і великою різноманітністю легкоатлетичних вправ, простотою техніки виконання, можливістю варіювати навантаження і проводити заняття у будь-який час року не лише на спортивних майданчиках, але і в природних умовах. У СРСР і ін. соціалістичних країнах Л. а. — частина державної системи фізичного виховання . Легкоатлетичні вправи входять в програми фізичного виховання школярів, що вчаться всіх типів учбових закладів, в плани тренувальної роботи у всіх видах спорту, в заняття фізичною культурою старших віків трудящих, є одній з основних частин всіх рівнів всесоюзного фізкультурного комплексу «Готовий до праці і оборони» (ГТО). Легкоатлетичні секції займають провідне місце в діяльності колективів фізкультури спортивних клубів, добровільних спортивних суспільств.
Легкоатлетичні змагання (у бігу, потім в стрибках, метаннях і ін.) включалися в програму Олімпійських ігор Древньої Греції (776 до н.е.(наша ера) — 394 н.е.(наша ера)), з 708 до н.е.(наша ера) в програму ігор входив пентатлон — п'ятиборство, що складалося з бігу, стрибків в довжину, метання списа і диска, боротьби. Розвиток сучасної Л. а. почалося в 30—40-і рр. 19 ст (перші змагання — у коледжі р. Регбі в Англії в 1837); у 80—90-і рр. в багатьох країнах були організовані любительські клуби, ліги і ін., в Росії в 1888 — перший спортивний кружок в Тярльове, поблизу Петербургу. Широкий розвиток сучасної Л. а. пов'язано з відродженням Олімпійських ігор (1896) як найбільших міжнародних змагань; стали розігруватися національні чемпіонати по Л. а. (у Росії в 1908—16 щорік). У 1911 заснований Всеросійський союз любителів Л. а., що об'єднав близько 20 спортивних ліг Петербургу, Москви, Києва і др.; у 1912 російські легкоатлети вперше брали участь в Олімпійських іграх. У 1912 створена Міжнародна любительська легкоатлетична федерація (ІААФ) — керівний орган по розвитку Л. а. і проведенню міжнародних змагань.
Перші змагання радянських легкоатлетів відбулися в 1918 в Петрограді, в 1920 — олімпіади, в програмі яких головне місце займала Л. а.: Сибірська (Омськ) Пріуральськая (Катеринбург), Середньоазіатська (Ташкент), Північнокавказька (Мінеральні Води), в 1922 — першість РРФСР по Л. а. (Москва), у 1923 — перша міжнародна зустріч (з легкоатлетами Фінляндії), в 1928 — перша всесоюзна спартакіада. У 30-і рр. почали створюватися науково-методичні основи радянської системи підготовки легкоатлетів. З введенням в 1931 комплексу «Готовий до праці і оборони СРСР» (ГТО) Л. а. стала одним з найбільш масових видів спорту. Становлення і розвиток радянської Л. а. у 30—40-і рр. пов'язано з іменами С. І. і Р. І. Знаменських, А. А. Пугачевського, Ф. До. Ваніна, Е. М. Васильевой, М. І. Шаманової, Т. А. Бикової, Р. Д. Люлько (біг), Н. Г. Озоліна (стрибки), С. Т. Ляхова (метання) і ін., які вже в ці роки показували результати міжнародного класу.
В 1948 Всесоюзна федерація Л. а. СРСР вступила в члени ІААФ (на 1 січня 1972 ІААФ об'єднувала національні федерації 143 країн). З 1946 радянські легкоатлети беруть участь в чемпіонатах Європи (проводяться з 1934 в парні роки між Олімпійськими іграми), з 1952 — в Олімпійських іграх. З 1958 регулярно проводяться легкоатлетичні матчі між спортсменами СРСР і ін. країн (США, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Франції, Великобританії, Італії, Польщі, Чехословакії), міжнародні змагання, присвячені пам'яті видатних легкоатлетів (меморіали — братів Знаменських в СРСР, Я. Кусочинського — в Польщі, Е. Рошицкого — в Чехословакії і ін.), на призи організацій і газет («Правди» і «Вістей» в СРСР, «Юманіте» у Франції і ін.), з 1964 — чемпіонати Європи по Л. а. для юніорів, з 1965 — змагання на Кубок Європи, з 1966 — чемпіонати Європи в закритому приміщенні. У 1968 заснована Європейська асоціація Л. а. — ЕАА, об'єднуюча 35 національних федерацій, у тому числі СРСР (1972), в кінці 60 — початку 70-х рр. організовані федерації Л. а. Азії, Африки латиноамериканських країн, Нової Зеландії і Океанії.
В 1952—72 радянські легкоатлети завоювали на Олімпійських іграх 35 золотих, 31 срібну і 41 бронзову медалі, на чемпіонатах Європи відповідно — 61, 46 і 51 медалі. Олімпійські чемпіони: Н. Ст Авілов, П. Р. Виринниць, А. П. Бондарчук, В. Ф. Борзов (двічі), Л. І. Брагина, Ст Н. Брумель, В. С. Голубнічий (двічі), Р. І. Клим, Ст С. Крепкина, В. П. Куц (двічі), Я. Ст Лусис, Л. І. Лисенко, Ф. Р. Мірошник, Е. А. Озоліна, Н. А. Пономарева (двічі), І. Н. Пресс (двічі), Т. Н. Пресс (тричі), Ст Ст Руденков, В. Д. Санєєв (двічі), Л. Ст Спірін, Ю. А. Тармак, Т. А. Тишкевіч, Ст С. Цибуленко, Р. М. Шавлакадзе, Н. Ст Чижова, І. Ст Яунзем. Чемпіони Європи: Е. А. Аржанов, Ст М. Богданова, Ст Н. Буланчик, Н. Я. Думбадзе, А. Ст Ігнатьев, М. Л. Іткина, Н. З. Каракулов, К. Я. Лаптева (Маюгая), Н. Р. Откаленко, С. До. Попів, Т. Н. Севрюкова, Е. І. Сеченова, Н. Ст Смірніцкая, Ст Ст Ковалів, І. А. Тер-Ованесян, І. Р. Турова, А. П. Чудіна, Т. С. Щелканова, Л. М. Щербаков і ін. Неодноразово покращували світові, європейські і всесоюзні рекорди в різних видах Л. а.: Е. Е. Горчакова, Е. Ст Гущин, Р. Я. Клімов, Р. І. Зибіна, М. П. Кривоносів, Ю. Н. Літуєв, Ст І. Трусенев.
Значний вклад в теорію і практику Л. а. внесли учені і тренери Ст І. Алексєєв, Ст М. Дячків, Д. П. Іонів, Р. Ст Коробок, Д. П. Марков, Н. Р. Озолін, Ст Ст Садовський, З. П. Синіцкий, Р. Р. Сулієв, Л.С. Хоменков, О. Я. Грігалка, Н. Н. Денісов, Р. І. Никіфоров, І. П. Сергєєв, А. Л. Фруктів, В. М. Ягодін і ін. Подальшому розвитку радянської Л. а. у 60—70-х рр. багато в чому сприяли Спартакіади народів СРСР, регулярна участь радянських спортсменів в найбільших міжнародних змаганнях. Здійснюється будівництво сучасних спортивних споруд, розширюється мережа спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл, легкоатлетичних секцій в спортивних клубах і суспільствах, удосконалюється науково-методична підготовка тренерів і викладачів. У 1972 в СРСР Л. а. займалося 6 млн. чоловік, у тому числі 1,7 тис. майстрів спорту, 14,8 тис. кандидатів в майстри спорту і спортсменів 1-го розряду, 96 майстрів міжнародного класу, близько 200 легкоатлетів удостоєно звання заслуженого на майстра спорту, 58 чоловік — заслуженого на тренера СРСР по Л. а.
За кордоном Л. а. найбільший розвиток отримала в США, ГДР(Німецька Демократична Республіка), ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Польщі, Великобританії, Чехословакії, Новій Зеландії, Австралії, Фінляндії, Румунії, Кенії і ін. Неодноразовими переможцями Олімпійських ігор і ін. найбільших міжнародних змагань були: Е. Катберт, Ш. С. де ла Ханті, Х. Елліот (Австралія), А. Ф. та Силва (Бразилія), Д. Лоу (Великобританія), Д. Жівоцки (Угорщина), До. Бальцер, Р. Штехер (ГДР), П. О''Келлеген (Ірландія), А. Паміч (Італія), К. Кейно (Кенія), Ф. Бланкерс-Кун (Нідерланди), П. Снелл (Нова Зеландія), Ю. Шмідт, І. Киршенштейн (Польща), І. Балаш, В. Віськополяну (Румунія), Р. Бімон, Р. Маттіас, А. Ортер, Д. Оуенс, Би. Річард, Ст Рудольф, В. Тайес (США), Х. Колехмайнен, П. Нурмі, Р. Рітола, Л. Вірен (Фінляндія), А. Харі, Х. Розендаль (ФРН), А. Бакила (Ефіопія) і ін. Див. також Біг, Метання, Стрибки, Рекорди спортивні, Багатоборства .
Літ.: Школа легкої атлетики, під ред. А. Ст Коробова, 2 видавництва, М., 1968; Легка атлетика для хлопців, під ред. П. Л. Лімаря, М., 1969; Легка атлетика, [Підручник для інститутів фізичної культури, під ред. Н. Г. Озоліна і Д. П. Марков], 2 видавництва, М., 1972.
