Ланцюги живлення, харчові, або трофічні, ланцюги, ряди видів рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, зв'язаних один з одним стосунками: їжа — споживач. Організми подальшої ланки поїдають організми попередньої ланки і т.ч. здійснюється ланцюгове перенесення енергії і речовини, лежаче в основі круговороту речовин в природі. При кожному перенесенні від ланки до ланки втрачається велика частина (до 80—90%) потенційної енергії, що розсівається у вигляді тепла. З цієї причини число ланок (видів) в Ц. п. обмежено і не перевищує зазвичай
4—5.
Основу кожної Ц. п. складають види-продуценти — автотрофні організми, переважно зелені рослини, що синтезують органічну речовину (будують своє тіло з води, неорганічних солей і вуглекислоти, асимілюючи енергію сонячного випромінювання; див.(дивися) Фотосинтез ), а також сірчані, водневі і інші бактерії, що використовують для синтезу органічних речовин енергію окислення хімічних речовин (див. Хемосинтез ) . Наступні ланки Ц. п. займають віди-консументи — гетеротрофні організми, споживаючі органічні речовини. Первинними консументамі є рослиноїдні тварини, що харчуються травою, насінням, плодами, підземними частинами рослин — корінням, бульбами, цибулинами і навіть деревиною (деякі комахи). До вторинних консументам відносять тварин м'ясоїдних, що у свою чергу підрозділяються на дві групи: що харчуються масовим дрібним видобутком і активних хижаків, нападаючих незрідка на видобуток більше за самого хижака. У переважній більшості випадків живлення цих консументов носить змішаний характер, включаючи і деяку кількість рослинної їжі. Так, чисельність куниць і соболів залежить не лише від великої кількості дрібних ссавців і птиць, але і від урожаю плодів і насіння, зокрема — кедрових горішків. В той же час і рослиноїдні тварини споживають якусь кількість тваринної їжі, отримуючи цим дорогою необхідні їм незамінні амінокислоти тварини походження. Нарешті, організми, звані сапрофітами, переважно гриби і бактерії, отримують необхідну енергію, розкладаючи мертву органічну речовину. Личинки і дорослі особини тварин, для яких характерний метаморфоз, мають різного типа живлення і займають різне положення в Ц. п. Положення вигляду (або окремих фаз його розвитку) в Ц. п. і його стосунки з партнерами, више-, що є, і ланки, що пролягають нижче, в Ц. п., визначають його екологічну нішу. Один вигляд може своїми окремими популяціями або віковими групами входити в декілька Ц. п., об'єднуючи їх в складніші комплекси.
В біоценозах існують 2 основних типа Ц. п. — т.з. «пасовищні» і «детрітниє». Перші починаються з фотосинтезуючих зелених рослин і зазвичай складають основу біоценозу, другі — з організмів (сапрофітів), які використовують енергію що звільняється при розкладанні ними мертвої органічної речовини (гриби і багато мікроорганізмів). Сукупність обох типів Ц. п. забезпечує 3 основні етапу круговороту речовин, відбитого в існуванні трьох трофічних рівнів: 1) продуценти — рослини; 2) консументи первинні (рослиноїдні тварини) і вторинні (м'ясоїдні); 3) сапротрофи-редуценті, руйнівні органічну речовину. Така трофічна класифікація ділить на групи не види, а типів їх життєдіяльності: популяція одного вигляду може займати один або декілька трофічних рівнів, дивлячись по тому, які джерела енергії вона використовує. Потік енергії через трофічний рівень дорівнює загальній асиміляції на цьому рівні, а загальна асиміляція, у свою чергу, дорівнює продукції біомаси плюс дихання.
В співтовариствах організмів (біоценозах) зазвичай існує ряд паралельних Ц. п., наприклад, трав'яниста рослинність — гризуни — дрібні хижаки; трав'яниста рослинність — копитні — крупні хижаки. Паралельні Ц. п. незрідка об'єднують мешканців різних ярусів (грунту, трав'янистого покриву, деревного ярусу), але і між ними можуть існувати зв'язки. Складна структура Ц. п. забезпечує не лише цілісність, але і динамічність біоценозу. Скорочення чисельності особин одного вигляду — ланки в Ц. п., викликане діяльністю людини або ін. причинами, неминуче приводить до порушень цілісності біоценозу.
Літ.: Наумов Н. П., Екологія тварин, 2 видавництва, М., 1963; Одум Ю., Основи екології, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1975; Уїльямсон М., Аналіз біологічних популяцій, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1975.
