Лакруа (Lacroix) Жан (народився 23.12.1900, Ліон), французький філософ, представник персоналізму . Викладач філософії в Ліоне (з 1937), редактор філософського відділу газети «Монд» (з 1944). Стверджуючи, що марксизм розглядає людину лише в плані його соціальної суті, а екзистенціалізм обмежується аналізом внутрішнього життя людини, Л. проповідує «подолання» їх в персоналізмі шляхом асиміляції і переробки. Згідно Л., «розум» має бути поглинений «духом», якому належить ввібрати в себе всі відкриття і завоювання сучасної цивілізації. Персоналістічеськая теорія пізнання розуміється Л. як «теорія віри»; пізнання, по Л., є вираження цілісній особі, її внутрішньої спрямованості, «онтологічної туги по буттю», яка, будучи усвідомленою, стає релігійною вірою.
Соч.: Timidité et adolescence. P., 1936; Force et faiblesse de la famille, P., 1949; Le sens de l''athéisme moderne, P., 1958; Personne et amour, P., 1961; M. Blondel, P., 1963; Le sensdu dialogue, 4 éd., Neuchâtel, 1965; Marxisme, existentialisme, personnalisme, 6 éd., P., 1966; La sociologie d''auguste Comte, 3 éd., P., 1967; Les sentiments et la vie morale, 7 éd., P. 1968; Kant et le kantisme, 3 éd., P., 1969.
