Лаксман Ерік Густавовіч
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Лаксман Ерік Густавовіч

Лаксман Ерік (Кирило) Густавовіч [27.7(7.8) .1737, Нюслот (Нейшлот), Швеція, нині Савонлінна, Фінляндія, — 5(16) .1.1796, станція Древянськая губернії Тобольська], російський дослідник природи і мандрівник, академік Петербурзької АН(Академія наук) (1770). Вчився в університеті р. Або. У 1762 переселився до Росії. Довгі роки працював в Сибіру. Запропонував використовувати в скловарінні природну глауберову сіль замість соди і поташу (1764—84); розробив спосіб здобуття куховарської солі виморожуванням ропи соляних озер (1769); опублікував дослідження за технологією селітри, соди, квасцов. Вивчав рослинний і тваринний світ Алтая і Східного Сибіру. Відкрив нові мінерали (байкаліт, вілюїт), виявив родовища лазуриту, циркону і ін., зібрав обширні колекції мінералів, комах і гербарії.

 

  Літ.: Раськин Н. М., Шафрановський І. І., Ерік Густавовіч Лаксман, Л., 1971 (є бібл. Л.).