Кьеркегор , Киркегор (Kierkegaard) Серен (5.5.1813, Копенгаген, — 11.11.1855, там же), данський теолог, філософ-ідеаліст і письменник. Вивчав філософію і теологію в Копенгагенському університеті. Після розриву з нареченою в 1841 вів замкнуте життя самотнього мислителя, наповнене інтенсивною літературною роботою; в кінці життя вступив в бурхливу полеміку з офіційними теологічними кругами. Багато зі своїх праць («Або — або», «Страх і трепет», 1843 «Філософські крихітки», 1844 і ін.) До. публікував під різними псевдонімами, викладаючи свої ідеї від імені вигаданих персонажів і незрідка вдягаючись їх в художню форму («Щоденник спокусника» і ін.).
Філософські переконання До. склалися під впливом німецького романтизму, а також антираціоналістичній реакції на гегелівську філософію. Особливе значення До. додавав сократічеськой іронії, релігійно-філософському тлумаченню якої (у дусі протестантизму) він присвятив свою магістерську дисертацію. До. критикував Г. Гегеля за «об'єктивізм», тобто прагнення зрозуміти індивіда в історично конкретній системі об'єктивного духу. Цю точку зору До. відкидав, як віддаючу особу у владу «анонімного» панування історії і що тим самим позбавляє її самостійності і свободи. Гегелівською об'єктивною діалектиці До. намагається протиставити принципово іншу — суб'єктивну («екзистенціальну») діалектику, яка виявляється в До. засобом зберегти відношення особи до бота. На шляху до бога чоловік, згідно До., проходіт три якісно різні стадії — естетичну, етичну і релігійну. Індивід, що естетично живе, по До., досягає емоційної насолоди відмовою від отримання «істини» свого існування; ця відмова неминуче спричиняє за собою незадоволення і «відчай», проте це — ще не дійсний відчай. Останнє настає на етичній стадії і приводить людину до усвідомлення релігійного значення своєї особи; іншої дороги до бога, по До., немає.
До. наполягав на радикальному парадоксалізме і алогічності релігійного переживання, висміюючи спроби раціоналізації віри в гегелівській філософії або в практиці ліберального протестантського богослів'я. Він різко критикував Реформацію за те, що вона, відмінивши середньо-віковий аскетизм, «полегшила життя». Лютеранин сприймався їм як подальша раціоналізація релігії, тобто як її деградація. До. захищав тезу про реальність християнства лише для вибраних, які зможуть реалізувати свою екзистенціальну свободу.
Вигадування До., що відрізняються яскравістю і отточенностью стилю, зробили великий вплив на розвиток данської літератури. Філософія його не користувалася популярністю за життя До. і в найближчі десятиліття після його смерті. У 20 ст до учення До. звертається протестантська діалектична теологія, а з 1920-х рр. — екзистенціалізм . Стиль філософствування До. стає зразком для іррационалістічеських перебігу сучасної буржуазної філософської думки.
Соч.: Samlede vaerker, 2 udg., bd I—15, Kbh., 1920—36; Papirer, [2 udg.], bd 1—13, Kbh., 1968—70; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Насолода і борг, СП(Збори постанов) Би. 1894; Нещасний, в ізд.: Північні збірки, кн. 4, СП(Збори постанов) Би. 1908.
Літ.: Жердин Л., Киргегард і екзистенціальна філософія, Париж, 1939; Гайденко П., Трагедія естетізма. Досвід характеристики світобачення С. Киркегора, М., 1970; Биховський Би. Е., Кьеркегор, М., 1972; Haecker Th., S. Kierkegaard..., Münch., 1913; Przywara Е., Das Geheimnis Kierkegaards, Münch., 1929; Dempf A., Kierkegaards Folgen, Lpz., 1935; Alien Е. L., Kierkegaard: his life and thought, N. Y. — L., 1936; Wah I J., Etudes Kierkegaardiennes, 2 ed.. P., 1949; Kassner R., S. Kierkegaard, Hdlb., 1949; Hohienberg J. F., S. Kierkegaard, P. [1956]; Jolivet R., Aux sources de l''existentialisme chrétien. Kierkegaard, P. [1956]; Anz, W., Kierkegaard und der deutsche Idealismus, Tübingen, 1956; Lowrie W., Kierkegaard, v. 1—2, N. Y., [1962]; Heiss R., Die groben Dialektiker des 19. Jahrhunderts. Hegel, Kierkegaard, Marx, Köln — B., 1963; Mesnard P., Kierkegaard, 3 éd., P., 1963; Adorno Th. W., Kierkegaard. Konstruktion des Ästhetischen, [3 Aufl.], Fr/m., 1966; Malaquais J., S. Kierkegaard: foi et paradoxe [P., 1971]; Jorgensen A., Soren Kierkegaard-litteratur. 1961—1970 [Aarhus, 1971].
