Комуністична партія Іспанії (КПІ; Partido Comunista de Espaсa), створена 15 квітня 1920 Національною асамблеєю Федерації соціалістичної молоді Іспанії під назвою Іспанська комуністична партія (ІКП). Партія була заснована в обстановці революційного підйому, що посилився під впливом Великої Жовтневої соціалістичної революції. Відразу ж після створення приєдналася до Комінтерну. Утворення ІКП прискорило розмежування в рядах Іспанській соціалістичній робочій партії (ІСРП). 13 квітня 1921 ліві делегати Надзвичайного з'їзду ІСРП, що виступили проти вирішення з'їзду про відхилення «21 умови прийому в Комінтерн», проголосили створення Іспанської комуністичної робочої партії (ІКРП); 7—14 листопада 1921 в Мадриді на конференції обох компартій була створена єдина партія — Комуністична партія Іспанії (КПІ). У березні 1922 відбувся 1-й з'їзд партії, який схвалив політику єдиного фронту з трудящими — членами Загального союзу трудящих (ВСТ) і анархістами.
Після встановлення в країні у вересні 1923 військових диктатури генерала Прімо де Рівери компартія була вимушена піти в підпіллі. У новій обстановці, що створилася після скидання монархії (14 квітня 1931), що поклало почало Іспанській революції 1931—39, перед партією, що вийшла з підпілля, встала наполегливе завдання подолання що поширилися в КПІ сектантських методів роботи. 4-й з'їзд КПІ (березень 1932) рішуче засудив сектантські тенденції і їх носіїв в рядах партії. Під керівництвом вибраних з'їздом до складу ЦК Хосе Діаса (у 1932—42 генеральний секретар КПІ), Долорес Ібаррурі і ін. КПІ незабаром перетворилася на одну з найбільш впливових політичних сил країни. Борючись за здійснення єдності робітників і всіх шарів суспільства, здатних вести боротьбу проти зростаючої загрози фашизму, КПІ запропонувала створити широкий антифашистський фронт. Важливою віхою в боротьбі за об'єднання антифашистів стали масові виступи, що розвернулися в 1934: страйк проти включення в уряд представників Іспанської конфедерації автономних правих (СЕДА) в жовтні 1934, народне повстання до Астурії, озброєні виступи в Мадриді, Каталонії, Країні Басків, Леоне. У грудні 1935 керована комуністами Унітарна загальна конфедерація праці увійшла у ВСТ (у цій організації домінуюче положення займали соціалісти), а в січні 1936 за ініціативою КПІ комуністична, соціалістична і республіканська партії утворили Народний фронт, який на парламентських виборах 16 лютого 1936 отримав перемогу над блоком монархічних і фашистських для клерикалізму партій. У квітні 1936 комуністична і соціалістична організації молоді при активному сприянні КПІ злилися, утворивши єдину організацію Об'єднаної соціалістичної молоді; у липні 1936 чотири робочі партії Каталонії об'єдналися на марксистсько-ленінській платформі і створили Об'єднану соціалістичну партію Каталонії, яка стала працювати в тісному контакті з КПІ.
В період національно-революційної війни 1936—1939 КПІ була основним організатором відсічі іспанського народу фашистському військовому заколоту, підтриманому фашистськими режимами Німеччини і Італії; на всіх фронтах комуністи стояли в перших рядах захисників республіки. 70 тис. бійців П'ятого полку, створеного комуністами, стали ядром нової народної армії. За ініціативою КПІ була проведена низка важливих заходів, направлених на підвищення обороноздатності республіки; на республіканській території була проведена аграрна реформа, в результаті якої селяни отримали понад 5 млн. га поміщицьких земель; значна частина крупних банків і підприємств перейшла під контроль держави; Каталонія і Країна Басків отримали автономію. У роки національно-революційної війни число членів КПІ досягло 300 тис. (на початку 1936 — 30 тис., в червні 1936 — 100 тис.). Після падіння республіки (березень 1939) і поширення на всій території Іспанії диктатури Франке КПІ в скрутних умовах підпілля і жорстоких репресій здійснила необхідну реорганізацію своїх рядів.
Під час 2-ої світової війни 1939—45 КПІ прагнула не допустити вступу Іспанії до війни на стороні гітлерівської Німеччини, сприяла партизанському руху, що розвернувся в країні. Після закінчення війни КПІ приступила до вироблення нової тактики, що передубачала поєднання в новій політичній обстановці легальних і нелегальних форм боротьби; відмовившись від партизанської боротьби, як непридатною в умовах, що змінилися форми революційного руху, партія очолила крупні масові виступи проти франкістської диктатури, за справжню національну незалежність, за ліквідацію американських баз на території Іспанії.
В листопаді 1954 відбувся 5-й з'їзд КПІ, який прийняв «Програму комуністичної партії Іспанії в боротьбі за незалежність і демократизацію Іспанії, за корінне поліпшення умов життя іспанського народу». У програмі вказувалося, що майбутня демократична революція в Іспанії буде направлена, перш за все, проти монополістичного капіталу, що посилився в країні, і земельної аристократії, а також проти зовнішніх імперіалістичних сил, перш за все США, що підривають національний суверенітет Іспанії. З'їзд прийняв новий статут партії. Прагнучи досягти єдності дій зі всіма опозиційними режиму силами, КПІ в 1956 висунула гасло про «національну згоду». Партія стала налагоджувати контакти з католиками прогресивною інтелігенцією, студентством, зі всіма, хто виступає за ліквідацію існуючого режиму.
В січні 1960 відбувся 6-й з'їзд КПІ, який підтвердив політику «національної згоди»; враховуючи нові зміни в міжнародному і внутрішньому стані, а також новий досвід іспанського і міжнародного робочого руху, з'їзд переробив прийняту 5-м-кодом з'їздом програму.
Нова програма говорить про два етапи іспанській революції — демократичному і соціалістичному і вказує, що компартія Іспанії вважає своїм найближчим завданням покінчити з диктатурою Франка і розчистити дорогу для демократичного розвитку країни. З'їзд підтвердив позиції КПІ по найважливіших питаннях внутрішньої і міжнародної політики, відзначивши, що партія виступає в захист права народів Каталонії, Країни Басків і Галісиі на національну автономію, підтримує національно-визвольну боротьбу народів колоній виступає за вирішення всіх неврегульованих питань між Іспанією і Марокко, вимагає свободи совісті і культів і відділення церкви від держави.
З'їзд вніс деякі зміни до статуту партії. Був заснований пост голови КПІ, на який черговий пленум ЦК партії вибрав Д. Ібаррурі (у 1942—60 генеральний секретар КПІ). Генеральним секретарем КПІ був вибраний С. Каррільо.
В 1961 КПІ виступила з ініціативою створення широкого руху профоппозіциі на основі організації робочих комісій, що обираються демократичним дорогою самими робітниками на підприємствах і що протистоять офіційним «вертикальним профспілкам». Активно беручи участь в організації антифранкістського руху в різних формах (страйки, демонстрації і ін.) КПІ виступає за мирну демократичну революцію в Іспанії, не виключаючи при цьому і можливості немирної дороги, якщо насильницькі дії реакції змусять демократичні сили взятися за зброю. У політичній резолюції 8-го з'їзду КПІ (жовтень 1972) наголошується, що партія виступає за підготовку загального політичного страйку, який повинен перерости в загальний національний страйк, з метою усунення режиму Франком.
В 1957 і 1960 делегацій КПІ брали участь в міжнародних Нарадах комуністичних і робочих партій в Москві. КПІ схвалила прийняті цими нарадами документи. Делегація КПІ брала участь в міжнародній Нараді комуністичних і робочих партій, проходівшем в Москві в 1969.
Відповідно до статуту КПІ, що діє, будується за принципом демократичного централізму. Найвищий орган КПІ — партійний з'їзд, а в проміжках між з'їздами — ЦК, із складу якого обираються Виконком і Секретаріат. До складу КПІ входять як автономні організації Комуністична партія Країни Басків, Об'єднана соціалістична партія Каталонії Комуністична партія Галісиі.
Голова КПІ — Д. Ібаррурі, генеральний секретар — С. Каррільо. ЦО(центральний орган) — «Мундо обреро» («Mundo Obrero»), теоретичний орган — журнал «Нуестра бандера» («Nuestra Bandera»).
З'їзди Комуністичної партії Іспанії: 1-й з'їзд — березень 1922, Мадрид; 2-й з'їзд — липень 1923, Мадрид; 3-й з'їзд — серпень 1929, Париж; 4-й с'езд — березень 1932, Севілья; 5-й з'їзд — 1—5 листопада 1954; 6-й з'їзд — 28—31 січня 1960; 7-й з'їзд — серпень 1965; 8-й з'їзд — жовтень 1972.
Істочн. і літ.: Історія Комуністичної партії Іспанії, Короткий курс (пер. з ісп.(іспанський)], М., 1961; Ібаррурі Д., 40 років Комуністичної партії Іспанії, її коріння, її ідеологічна основа і діяльність, в кн.: VI з'їзд Комуністичної партії Іспанії 28—31 янв.(січень) 1960. [пер. з ісп.(іспанський)], М., 1960; її ж. Єдина дорога, [пер. з ісп.(іспанський)], М., 1962; її ж, В боротьбі, [пер. з ісп.(іспанський)], М.. 1968.
