Золото самородноє, мінерал, що є природним твердим розчином срібла (сліди, до 43%) в золоті; звичайні домішки (сліди, до 0,9%) міді, заліза, свинцю, рідше — вісмуту, ртуті, платини, марганцю і ін. Відомі різновиди з підвищеним вмістом міді — до 20% (мідисте золото, купроауріт), вісмуту — до 4% (вісмутове золото, вісмутауріт), платіноїдов (платіністоє і ірідістоє золото; порпецит — Au, Pd, народить — Au, Rh), природна амальгама (Au, Hg). Кристалізується в кубічній системі, у вигляді октаедрів, ромбічних додекаедрів, кубів і складніших формою кристалів; незрідка вони спотворені, сильно витягнуті, утворюючи «тяганину», «волоски», або уплощени паралельно грані октаедра. Для З. с., особливо низькопробного, характерні форми дендриту і ін. Широко поширені прожілковідниє і неправильні комковідниє, «гачкуваті» виділення З. с.; на їх поверхні незрідка зберігаються відбитки кристалів ін. мінералів, агрегати яких включали скупчення З. с. Труїть виявляє кристалічно-зерниста будова золотих часток.
З. с. — яскраво-жовте, залежно від домішок — блідо-жовте, червонувате, зеленувате; без спайності; м'яке (креслиться голкою); твердість за мінералогічною шкалою — 2,5; щільність 1970—1560 кг/м 3 .
По розмірах часток розрізняють З. с. тонкодисперсне (менше 1—5 мк ), пилоподібне (5—50 мк ), дрібне (0,05—2 мм ) і крупне (більше 2 мм ) . скупчення З, що Різко виділяються по великій. с. масою більше 5 г відносять до самородкам . Найбільші з виявлених самородків не збереглися; переплавлені знайдені в Австралії самородки «Пліта Холтермана» (285 кг разом із залишками породи) і «Бажаний незнайомець». (71 кг ) . В СРСР самородками багаті східні (Урал, Олена) і ін. райони (найкрупніший самородок, знайдений на Уралі, важить 36,2 кг ). Коштовні самородки зберігаються державами.
З. с. — головна форма знаходження золота в природі; концентрується в гидротермальних родовищах (див. Золоті руди ), нерівномірно розподіляючись в тріщинуватому жильному кварці в е р б сульфідах — піриті, арсенопіріте, пірротіне і ін. У істотно сульфідних рудах З. с. тонкодисперсне. При окисленні руд на земній поверхні дрібне З. с. частково розчиняється і переотлагаєтся; у ряді випадків воно збагачує верхні частини рудних тіл. Процеси їх руйнування приводять до звільнення часток З. с. і їх накопиченню в розсипах; переміщаючись водними потоками разом з іншим кластичним матеріалом, частки обливаються, округляються, деформуються, частково перекрісталлізовиваются; в результаті електрохімічної корозії на них утворюється тонка оболонка високопробного золота, що приводить до загального підвищення проби З. с. в розсипах.
Літ.: Петровськая Н. Ст, Фасталовіч А. І., Морфологія і структура самородного золота, в кн.: Матеріали по мінералогії золота, М., 1952; Миколаєва Л. А., Особливості самородного золота, «Тр. Центрального науково-дослідного гірничорозвідницького інституту» 1967, в, 76; Петровськая Н. Ст, Про тіпоморфізме самородного золота, в кн.: Проблеми геології мінеральних родовищ, петрології і мінералогії, т. 2, М., 1969.
