Золотовалютні резерви, що належать казначействам і центральним банкам запаси золота в злитках і монетах, засоби в іноземних валютах на рахівницях банків за кордоном і іноземні банкноти і монети. Країни — члени Міжнародного валютного фонду (МВФ) включають в суму своїх З. р. також вільний залишок ліміту, в межах якого вони користуються безумовним правом витребувати у Фонду іноземну валюту. Загальна сума цього ліміту визначається розміром внеску країни золотом в капітал Фонду в рахунок своєї квоти, а з початку 1970 — крім того ще встановленою для країни сумою її участі в спеціальних правах на здобуття валюти у Фонді. З. р. виконують в основному функції запасного фонду міжнародних платіжних засобів і використовуються в необхідних випадках для покриття дефіциту платіжного балансу, а також для інтервенції на валютному ринку в цілях підтримки курсу національної валюти країни. З. р. країни не є постійної величини. Оптимальною є підтримка їх на рівні, що забезпечує зовнішню ліквідність, тобто здатність країни своєчасно, без перебоїв погашати ін., що належать, країнам платежі. Виснаження З. р. свідчить про несприятливе валютне положення країни. Відносне ж скорочення загальної суми З. р. країн капіталістичного світу по відношенню до сукупної вартості їх імпорту, що є основною статтею використання резервів, характеризує певною мірою стан міжнародної ліквідності, яка, за даними МВФ, за післявоєнні роки безперервно погіршується (див. таблиці.).
Різке зниження рівня міжнародної ліквідності викликане в основному недостатнім припливом золота. Це пов'язано з нерентабельністю його видобутку у ряді країн при низькій офіційній ціні 38 дол.(долар) (до березня 1972—35 дол.(долар)) за тройську унцію і скупкою знов здобутого золота і навіть частини золота з централізованих резервів промисловцями, тезавраторами і спекулянтами. В результаті золоті резерви капіталістичних країн в цілому, збільшені до кінця 1965 до 42,0 млрд. дол.(долар), знизилися до 36,2 млрд. дол.(долар) на кінець вересня 1971. Недостатнє зростання З. р. і небезпека подальшого зниження міжнародної ліквідності змусили учасників МВФ під натиском США піти на створення штучних міжнародних резервних засобів у формі спеціальних прав запозичення валюти у Фонді, які не мають самостійної вартості або реального забезпечення і призначені для врегулювання сальдо платіжних балансів і розрахунків з МВФ. Загальна сума З. р. розподілений між капіталістичними країнами украй нерівномірно. У вересні 1971 припадало (у %) на частку ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) 14, Японії 11, США 10, Італії, Франції і Швейцарії по 6, Великобританії і Канади по 4, а на всі останні країни всього 39. Доля золота в резервах країн також різко вагається залежно від того, наскільки їх уряди піддавалися натиску США не пред'являти долари до обміну на золото. У вересні 1971 в З. р. Франції доля золота складала 48%, Швейцарії 44%, Італії 43%, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) 24%, Великобританії 16%, Канади 16%, Японії 5%.
В СРСР і ін. соціалістичних країнах З. р. є частиною народно-господарських резервів, що нагромаджуються і використовуваних в плановому порядку відповідно до інтересів будівництва соціалізму і комунізму і підвищення матеріального добробуту народів цих країн.
М. Р. Поляків.
Стан міжнародної ліквідності промислово розвинених капіталістичних країн і країн
