Звичай , успадкований стереотипний спосіб поведінки, який відтворюється в певному суспільстві або соціальній групі і є звичним для їх членів. Термін «Про.» часто ототожнюється з термінами «традиція» і «обряд» («ритуал»); проте традиції охоплюють набагато більший круг явищ, властиві всім сферам соціального життя і всім культурам, тоді як сфера О. обмежується певними суспільствами або сферами суспільного життя. Обряд же лише різновид О., символ певних соціальних стосунків, тоді як О. може бути і засобом практичного перетворення і використання різних об'єктів.
Як основний регулювальник стосунків між людьми О. виступає головним чином в архаїчних (докапіталістичних) суспільствах, що пов'язане з стійким і нерухомим характером соціального життя і слабким розвитком міжкультурних стосунків. О. служить засобом залучення індивідів до певного соціального і культурного досвіду, передає його від покоління до покоління, регламентує поведінку індивідів, підтримує внутрішньогрупову згуртованість, освячує різні об'єкти і соціальні стосунки. При цьому можуть освячуватися як реальні, так і уявні об'єкти (боги і т.п.). В ролі О. можуть виступати виробничі навики, релігійні обряди, цивільні свята і т.д. З появою держави і права цілий ряд звичаїв були санкціоновані панівним класом і включені в систему правових норм (див. Звичайне право ), у зв'язку з чим дотримання О. забезпечується державою. З розвитком капіталізму, розширенням зв'язків між різними культурами, секуляризацією суспільного життя і т.д. влада О. в цілому виявилася підірваною. Динамізм сучасного соціального життя, розвиток промисловості, засобів масовій комунікації, урбанізація підсилюють цей процес, висуваючи на перший план як регулювальник суспільної діяльності соціальні інститути; О. зберігаються в наїболєє«чистом» вигляді у сфері побуту, моралі (вдачі) і цивільної обрядовості. Роль О. визначається головним чином системою суспільних стосунків, в яку вони включені; в зв'язку з цим О. розділяються на прогресивних і реакційних, застарілих.
В СРСР і ін. соціалістичних країнах ведеться боротьба із застарілими О., затверджуються нові цивільні обряди і О., що є одним з чинників розвитку соціалістичних суспільних стосунків.
Літ.: Енгельс Ф., Походження сім'ї, приватної власності і держави, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 21; Тард Р., Закони наслідування, пер.(переведення) з франц.(французький), СП(Збори постанов) Би, 1892; Гофман А. Б., Льовковіч Ст П., Звичай як форма соціальної регуляції, «Радянська етнографія», 1973 № 1; Sumner W., Folkways, L., 1958.
