Захисні спорудження , гідротехнічні споруди для захисту акваторій портів і аванпортів від дії хвиль і, в деяких випадках, льоду і наносів. О. с. владнують на відкритому або напівзахищеному побережжі Морея, озер, водосховищ. По розташуванню в плані О. с. підрозділяють на моли і хвилеломи . Залежно від місцевих умов, контура берега, напряму і характеру хвилювання, а також призначення порту О. с. можуть складатися з 1 або 2 молів, хвилелому або їх поєднання. Між молом і хвилеломом залишають вільний прохід для судів — коміра порту. Останні розташовуються переважно на природних глибинах, достатніх для судноплавства. При цьому враховують 2 вимоги: зручності входу судів в порт і виходу з нього в будь-яку погоду; забезпечення мінімального проникнення хвиль через ворота у внутрішню акваторію порту. Оптимальним рішенням вважається таке, при якому вісь входу в порт і напрям пануючих вітрів складають кут біля 45°.
Розміщення О. с. передбачає створення акваторії, зручної для стоянки і маневрування необхідної кількості судів (складів) розрахункових розмірів. Форма і розміри акваторії повинні забезпечувати загасання хвиль, проникаючих через ворота порту. У складних місцевих умовах доцільність того, що наміченого має в своєму розпорядженні О. с. перевіряють лабораторним дорогою на просторовій моделі в басейні (див. Басейн опитовий ).
Кожне О. с. з боку моря (водосховища) обмежується розширеною головною частиною (головою), що має в плані обтічну форму. Головні частини О. с. споруджують, як правило, на глибині не менш двократної висоти розрахункової хвилі. Необхідність посилення конструкції головних ділянок О. с. обумовлена інтенсивнішою (в порівнянні з останньою частиною О. с.) хвилевою дією на них.
Літ.: Порти і портові споруди, ч. 1—2, М., 1964—67.
