Жорсткість води, сукупність властивостей, обумовлених вмістом у воді іонів Са 2+ і Mg 2+ . Сумарна концентрація іонів Ca 2+ (кальцієва Ж. ст) і Mg 2+ (магнієва Ж. ст) називається загальною Ж. ст Розрізняють Же. ст карбонатну і некарбонатну. Карбонатна Ж. ст відповідає тій частині іонів Ca 2+ і Mg 2+ , яка еквівалентна гідрокарбонату-іонам
, що містяться у воді
В СРСР величину жорсткості природних вод виражають в міліграмі-еквівалентах на 1 л ( мг-екв/л ), а жорсткість вод зм'якшених, знесолених і тому подібне — в мікрограмі-еквівалентах на 1 кг ( мкг-екв/кг ). До 1952 в СРСР Же. ст виражали в градусах жорсткості (1° відповідає 0,357 мкг-екв/л ). Жорсткість природних вод вагається в дуже широких межах — від 0,1—0,2 мг-екв/л у водах річок і озер, розташованих в зонах тайги і тундри, до 80—100 мг-екв/л в деяких підземних водах і водах Морея і океанів. Підвищена Ж. ст природних джерел обумовлена переважно контактом води з гірськими породами, що містять карбонати і сульфати Ca і Mg. Використання жорсткої води недопустимо в теплоенергетиці, виробництві штучного волокна і ряду ін. галузей. Же. ст веде до посиленого утворення накипу в казанах і опалювальних приладах, що погіршує теплообмін. Же. ст збільшує витрата мила при пранні, оскільки частина його утворює з іонами Ca 2+ нерозчинний осад. У жорсткій воді погано розварюються овочі і м'ясо, оскільки іони Ca 2+ утворюють з білками харчових продуктів нерозчинні з'єднання; погіршується смак сподіваючись. Висока Ж. ст сприяє утворенню сечових каменів у людини. Допустима межа Ж. ст, використовуваною для централізованого водопостачання, — 7 мг-екв/л ; у виняткових випадках за узгодженням з органами санітарного нагляду може бути допущена велика Ж. ст — до 14 мг-екв/л . При необхідності використання вододжерела з високою Ж. ст застосовують спеціальні методи зм'якшування води (див. також Водопідготовка ).
Літ.: Гігієнічне нормування сольового складу питної води, під ред. С. Н. Черкинського, М., 1963.
