Екстенсивність праці, кількість праці при його незмінній напруженості, що витрачається працівником в процесі виробництва за певний проміжок часу. При даній інтенсивності праці загальна кількість вживаної праці, тобто її екстенсивна величина, може збільшуватися або скорочуватися залежно від зміни тривалості робочого дня, робочого тижня і т. д. В умовах капіталізму, особливо на перших рівнях його розвитку, подовження робочого дня понад необхідне робочого часу є одним з доріг створення абсолютною додатковій вартості . Результатом непомірного збільшення тривалості робочого дня в умовах капіталізму виступає підвищений знос робочої сили. У розвинених капіталістичних країнах робочому класу удалося добитися законодавчого обмеження тривалості робочого дня. У сучасних умовах підприємці поряд з підвищенням інтенсивності праці використовують для посилення експлуатації робітників завуальовані форми збільшення робочого часу (наднормові роботи).
В умовах соціалізму Е. т. визначається з обліком суспільно нормальній інтенсивності праці в одиницю робочого часу. Його тривалість відповідно до Конституції СРСР не перевищує 41 години в тиждень. Науковий підхід до встановлення нормальної інтенсивності праці дозволяє в межах цього часу працювати з повною віддачею сил при збереженні високої працездатності.
