Екотип, екологічний тип, екологічна раса, сукупність однорідних популяцій в межах одного і того ж вигляду рослин, які пристосувалися до певних кліматичних, едафічних або ценотічеським умовам і в яких виробилися в цих умовах спадкові морфологічні, фізіологічні, біохімічні і інші особливості. Т. о., Е. — відособлене по поширенню і генотипічний внутрівидовий підрозділ, що відрізняє його від біотипа . Термін «Е.» ввів в 1920-х рр. шведський учений Й. Турессон. В різних видів рослин виявлено різне число Е. Чем обширніше ареал вигляду і ширше його екологічна амплітуда, тим всілякіше екотипічний склад вигляду. Так, в сосни (Pinus silvestris) виділено 36 екотипів, в ялини (Picea abies) —27 і т.д. Екотіпіч. поліморфізм найяскравіше виражається в центрі відо- і морфообразованія. В люцерни (Medicago falcata), наприклад, безліч Е. на Кавказі і лише декілька на С. країни. В багатьох видів спостерігається паралелізм екотипічного розчленовування. Так, в полину польовий (Artemisia campestris), щавелька (Rumex acetosella), смольовки однобарвною (Silene uniflora) і ін. в сильно освітлених, сухих місцепроживаннях з сильними вітрами утворюються Е. з розпростертими стеблами.
Розрізняють 3 основні групи Е. Кліматичні, або географічні, Е. займають відособлену частину ареалу вигляду і сформувалися під впливом певних кліматичних умов (біля багаття безостого — Bromus inermis, наприклад, південний Е. відрізняється від північного низькорослістю, коротшим, вужчим і жорсткішим листям і восковим нальотом на них). Едафічні Е. виникають під впливом грунтово-грунтових умов (приклад: Е. сосни на крейдяних оголеннях р. Дона, який описаний навіть як самостійний вигляд Pinus cretacea). Біотічеськие, або ценотічеськие, Е. виникають і розвиваються головним чином під впливом певних рослин, разом з якими даний вигляд утворює рослинні співтовариства (наприклад, луговий і лісовий Е. їжаки збірної — Dactylis glomerata, лісовий і дюнний Е. ястребінки зонтичною — Hieracium umbellatum). Виникнення Е.— тривалий історичний процес. Якщо Е. має прогресивні ознаки, що дозволяють розширювати ареал вигляду, то він може дати почало новому вигляду, тобто Е.— одна із стадій процесу відообразованія .
Літ.: Синськая Е. Н., Динаміка вигляду, М.— Л., 1948; Завадський До. М., Вчення про вигляд, Л., 1961; Корчагин А. А., Внутрішньовидовий (популяція) склад рослинних співтовариств і методи його вивчення, в кн.: Польова геоботаніка, т. 3, М.— Л., 1964.
